Email
Пароль
?
Войти Регистрация


Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів

Название (рус.) Государственные санитарные правила планирования и застройки населенных пунктов
Кем принят Міністерство охорони здоров"я (МОЗ)
Тип документа Правила
Рег. номер 173
Дата принятия 24.07.1996
Статус Действующий
Скачать этот документ могут только зарегистрированные пользователи




 






  МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
 
                            Н А К А З
 
 N 173 від 19.06.96                   Зареєстровано в Міністерстві
     м.Київ                           юстиції України
                                      24 липня 1996 р.
                                      за N 379/1404
 
 
           Про затвердження Державних санітарних правил
             планування та забудови населених пунктів
 
 
     Відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ) Н А К А З У Ю:
 
     1. Затвердити   Державні   санітарні  правила  планування  та
забудови населених пунктів, що додаються (розроблені вперше).
     2. Всім  міністерствам  та відомствам,  керівникам державних,
кооперативних, колективних та приватних  підприємств,  організацій
та установ   незалежно   від  відомчого  підпорядкування  та  форм
власності, а  також  посадовим  особам  та   громадянам   України,
інвесторам-громадянам інших  держав  прийняти  указані  правила до
керівництва та виконання.
     3. Заступникам   головного   державного   санітарного  лікаря
України, головним   державним   санітарним   лікарям    Автономної
Республіки Крим,  областей,  міст  Києва  і Севастополя,  водного,
залізничного, повітряного транспорту,  водних басейнів, залізниць,
Міністерства оборони   України,   Міністерства   внутрішніх  справ
України, Державного комітету у справах охорони державного  кордону
України, Національної  гвардії  України,  Служби  безпеки  України
прийняти указані правила до керівництва та виконання.
     4. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.
 
 Головний державний санітарний лікар України,
 перший заступник Міністра                         В.Ф.Марієвський
 
                                             Затверджено
                                    наказом  Міністерства  охорони
                                    здоров'я України від 19 червня
                                    1996 р. N 173
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Державні санітарні правила
планування та забудови населених пунктів
 
                      1. Загальні положення
 
     1.1. Державні  санітарні  правила  планування   та   забудови
населених  пунктів  (далі - Правила)  включають основні гігієнічні
вимоги до планування і забудови як нових,  так і існуючих  міських
та  сільських  поселень  України,  їх санітарного упорядкування та
оздоровлення.
     Дотримання цих Правил повинно забезпечити найбільш сприятливі
в гігієнічному відношенні умови життєдіяльності населення.
    
     1.2. Ці   Правила   є   обов'язковими  для  дотримання  всіма
державними,    кооперативними,    колективними    та    приватними
підприємствами,   організаціями   та   установами   незалежно  від
відомчого підпорядкування та форм власності,  а  також  посадовими
особами  та  громадянами  України,  інвесторами-громадянами  інших
держав.
     При вирішенні питань планування та забудови населених пунктів
необхідно керуватися вимогами діючих будівельних норм і правил  та
інших    інструктивно-методичних    документів,    узгоджених    з
Міністерством охорони здоров'я України,  що  використовуються  для
вказаних цілей.
 
     1.3. Державний  контроль  за  дотриманням  вимог  цих  Правил
здійснюється   органами,   установами   та   закладами  державного
санітарного нагляду України відповідно до  діючого  Положення  про
державний санітарний нагляд.
     Особи, винні  у  порушенні  Правил,  несуть  відповідальність
згідно  зі статтею  80  Основ  Законодавства  України  про охорону
здоров'я (  2801-12  )  та  статтями  45-49  Закону  України  "Про
забезпечення санітарного та епідемічного  благополуччя  населення"
( 4004-12 ).
 
          2. Вимоги до розміщення і проектування міських
                      та сільських поселень
 
     2.1. Розміщення,  проектування  та  будівництво  міських   та
сільських  населених  пунктів  в  цілому,  окремих  їх  частин  чи
об'єктів здійснюються  на  основі  регіональних  схем  розвитку  і
розміщення  продуктивних  сил,  схем  розселення,  проектів і схем
районного планування,  генеральних  планів  міст,  селищ  міського
типу, сільських населених пунктів, територіальних комплексних схем
охорони  природи  та  інших  документів,  що   відображують   стан
навколишнього середовища та перспективи розвитку населених пунктів
відповідно до Основ законодавства  України  про  охорону  здоров'я
( 2801-12 ),  законів України  "Про  забезпечення  санітарного  та
епідемічного благополуччя"    (    4004-12    ),    "Про    основи
містобудування" ( 2780-12 ), "Про охорону навколишнього природного
середовища"  (  1264-12  ),  "Про  охорону  атмосферного  повітря"
( 2707-12 ), Земельного ( 561-12 ), Лісового ( 3852-12 ),  Водного
( 213/95-ВР   )   кодексів  та  інших  документів  санітарного  та
природоохоронного законодавства.
 
     2.2. Обов'язковому  погодженню  з  органами,  установами   та
закладами  санепідслужби підлягають проектно-планувальні документи
різних рівнів:
     - генеральна  схема  розміщення  та розвитку продуктивних сил
України;
     - генеральна схема розселення населення України;
     - схеми розвитку та розміщення галузей народного господарства
 
та галузей промисловості;
     - схеми та проекти районного планування (регіону, області);
     - схеми    територіально-виробничих   комплексів,   курортних
районів, територіальні комплексні схеми охорони природи;
     - генеральні   плани   міст,   сільських   поселень;  проекти
розміщення  будівництва;  проекти  приміських  та  курортних  зон;
проекти планування промислових зон та вузлів;
     - проекти детального планування і забудови;
     - проекти окремих будівель та споруд;
     - схеми  і  проекти  інженерного  обладнання  та  благоустрою
населених   пунктів   (водопостачання,  каналізування,  санітарної
очистки та ін.);
 
     2.3. При  розгляді проектів планування та забудови міських та
сільських поселень гігієнічній експертизі підлягають рішення  щодо
територіального,  соціального, комунально-побутового, промислового
розвитку    населеного     пункту,     планувальної     структури,
функціонального зонування,  інженерного забезпечення та інженерної
підготовки території,  інфраструктури, транспортного забезпечення,
організації  всіх  видів  відпочинку,  раціонального  використання
природних ресурсів і охорони навколишнього середовища як на  першу
чергу, так і на розрахунковий та прогнозний строки.
 
     2.4. При   виборі   земельних   ділянок   під    будівництво,
затвердженні  норм  проектування,  проектів  планування і забудови
населених пунктів,  введенні  в  експлуатацію  житлових  будинків,
будівель  культурно-побутового  призначення,  промислових та інших
підприємств і споруд  потрібен  обов'язковий  експертний  висновок
органів    та   установ   санітарно-епідеміологічної   служби   за
встановленою формою.
 
     2.5. При  виборі  земельних ділянок під новий населений пункт
або його розбудову вимагається оцінка умов,  що  мають  гігієнічне
значення:
     - аналіз  природно-кліматичних  умов  з  комплексною  оцінкою
сонячної радіації,  вологості,  температурного та вітрового режиму
на  всій  території,  що  підлягає  забудові;  оцінка  потенційної
здатності природного середовища до самоочищення;
     - аналіз  відповідності   якості   навколишнього   середовища
(атмосферне повітря, водні ресурси, грунт) гігієнічним нормативам;
     - забезпечення радіаційної безпеки території  для  проживання
населення  на основі результатів дозиметричного та радіометричного
досліджень грунту, рослинності, водних ресурсів та ін.;
     - виявлення  та  оцінка  природних  та штучних біогеохімічних
провінцій, що можуть несприятливо впливати на здоров'я населення;
     - можливість   організації  централізованого  водопостачання,
каналізування,  ефективного очищення та знешкодження  промислових,
господарсько-побутових та спеціальних відходів;
     - особливості інженерної підготовки території та  організації
благоустрою,   можливості  створення  системи  озеленення  міст  і
приміського зеленого поясу;
     - забезпечення нормативної потреби населення в короткочасному
та тривалому відпочинку;
     - наявність резервних територій,  які забезпечать перспективи
розвитку населеного пункту з  урахуванням  прогнозної  чисельності
населення за межами розрахункового строку;
     - забезпечення можливості формування  планувальної  структури
та   функціонального   зонування   території   населеного   пункту
відповідно до містобудівних та гігієнічних вимог.
     Перераховані вище дані повинен подавати замовник.
 
     2.6. Населені пункти слід розташовувати  на  територіях,  які
відповідають   основним   гігієнічним   вимогам,   зі   спокійним,
 
малопересіченим рельєфом,  що має схили,  достатні для  природного
стоку     атмосферних     опадів    (1-6%).    Малопридатними    в
санітарно-гігієнічному  відношенні  є  ділянки,  що  затоплюються,
підтоплюються,  мають високий рівень грунтових вод та нахил більше
30%.
     Оцінку придатності   території   для   розміщення   населених
пунктів,  промислово-цивільного  будівництва  та  місць   масового
відпочинку  населення  потрібно проводити відповідно до критеріїв,
наведених у додатку N 1.
     При невідповідності   якості   природних   факторів  (рельєф,
метеорологічні умови,  водні ресурси  і  т.ін.)  містобудівним  та
санітарно-гігієнічним  вимогам  необхідно  передбачати заходи щодо
інженерної  підготовки  території  відповідно   до   ДБН   360-92*
"Містобудування.   Планування   і  забудова  міських  і  сільських
поселень".
    
     2.7. Кліматичні  умови (температура повітря,  вітровий режим,
сонячна радіація і т.ін.) мають відповідати будівельним нормам  та
правилам,  оскільки  вони  визначають систему та вид забудови,  що
забезпечує  оптимальні  гігієнічні  умови   проживання   населення
(інсоляцію, провітрювання, захист від вітру та ін.).
     У населених пунктах  з  незадовільними  умовами  самоочищення
природного   середовища   (туманоутворення,   низькі  температурні
інверсії і т.ін.)  і  високим  потенціалом  забруднення  атмосфери
забороняється розміщувати підприємства I та II класу небезпеки.
     Критерії оцінки потенціалу забруднення атмосфери  наведені  в
додатку N 2, потенціалу самоочищення водоймищ - у додатку N 3.
 
     2.8. При     розміщенні      нових      поселень      поблизу
водоймищ-охолоджувачів АЕС або інших великих енергетичних об'єктів
необхідно передбачати планувальні заходи для виключення можливості
штучного туманоутворення над житловою зоною.
 
             3. Вимоги до планувальної організації та
      функціонального зонування території населеного пункту
 
     3.1. Планувальна  структура  населеного   пункту   формується
відповідно до його народногосподарського профілю та ролі в системі
розселення     (місто-центр,     населені     пункти     переважно
адміністративного,    наукового,    транспортного,   промислового,
сільськогосподарського,     курортного,      культурно-історичного
профілю).
 
     3.2. Основний гігієнічний  принцип  планувальної  організації
території  нових  поселень  чи  тих,  що підлягають реконструкції,
полягає у функціональному зонуванні,  яке  передбачає  раціональне
взаєморозміщення  всіх  елементів  населеного  пункту і забезпечує
сприятливі умови життя, праці та відпочинку населення.
 
     3.3. Функціональне   зонування  території  населеного  пункту
здійснюється на  основі  комплексної  оцінки  природних  ресурсів,
аналізу  розташування  існуючих  та  перспективних  підприємств  з
урахуванням   їх   спеціалізації,    інженерно-будівельних    умов
містобудування,  санітарно-гігієнічного стану території, наявності
зовнішніх транспортних зв'язків, рекреаційних ресурсів та ін.
 
     3.4. Відповідно   до   діючих   будівельних  норм  та  правил
територія   населеного   пункту    з    урахуванням    переважного
функціонального використання поділяється на:
     - сельбищну  територію  -  для  розміщення  житлового  фонду,
громадських будівель та споруд,  установ соціального,  культурного
та побутового призначення,  внутрішньосельбищної вулично-дорожньої
та  транспортної  мереж,  зелених  насаджень та місць громадського
 
користування,  окремих  комунальних   та   промислових   об'єктів,
будівництво яких допускається поблизу житлової забудови;
     - виробничу   територію   -   для   розміщення    промислових
підприємств  і  пов'язаних  з  ними об'єктів,  комплексів наукових
установ з дослідними виробництвами, комунально-складських об'єктів
(баз,  складів, гаражів, автопарків, трамвайних, тролейбусних депо
і   т.ін.),    підприємств    по    виробництву    та    переробці
сільськогосподарських продуктів,  створення санітарно-захисних зон
промислових підприємств,  об'єктів зовнішнього транспорту,  шляхів
позаміського та приміського сполучення;
     - ландшафтно-рекреаційну  територію,  що  охоплює   приміські
ліси,  лісопарки, лісозахисні смуги, водоймища, зони відпочинку та
курортні зони,  землі сільськогосподарського використання та інші,
які  разом  з  парками,  садами,  скверами,  бульварами сельбищної
території формують систему озеленення та оздоровчих зон.
     У межах   зазначених   територій   виділяються  зони  різного
функціонального  призначення  -  житлової  забудови,   громадських
центрів,       промислові,       наукові,       науково-виробничі,
комунально-складські, зовнішнього транспорту, масового відпочинку,
курортні (при наявності лікувальних ресурсів).
 
     3.5. Підсобні   господарства   підприємств,   організацій   і
установ,  а  також ділянки для колективних садів і городів повинні
розташовуватись    на    приміській    території,    за     межами
санітарно-захисних    зон    промислових,    сільськогосподарських
підприємств і споруд на відстані не менше 300 м від межі резервних
територій для розміщення перспективного будівництва, передбаченого
генпланом    населеного    пункту,    зон    санітарної    охорони
господарсько-питних водопроводів (I і II пояс),  водоохоронних зон
річок,  водосховищ, а також від меж ділянок санаторно-курортних та
оздоровчих установ.
 
     3.6. Лікарняні      містечка       спеціального       профілю
(протитуберкульозні,  психіатричні і т.ін.), будинки для інвалідів
і  людей  похилого  віку,  призначені  для  перебування  хворих  і
підопічних    протягом    тривалого    часу   слід   розташовувати
відокремлено, за межами населеного пункту в зеленій зоні не ближче
1000    м    від    межі    житлової   забудови,   оздоровчих   та
санаторно-курортних установ.
 
   4. Вимоги до розміщення та організації сельбищної території
 
     4.1. Організація  сельбищних  територій   населених   пунктів
повинна створити максимально сприятливі умови проживання населення
з урахуванням нормативного  забезпечення  повним  набором  установ
соціального, культурного та побутового обслуговування   населення,
додержання нормативних показників густоти населення  на  території
житлових кварталів та районів,  якості навколишнього середовища та
мікроклімату,  вимог до  організації  та  благоустрою  присадибних
територій, транспортної та інженерної інфраструктури відповідно до
діючих будівельних норм та правил, а також вимог цих Правил.
 
     4.2. Розміщення житлово-громадських об'єктів,  а також дачних
поселень не допускається:
     - у  першому  поясі зони санітарної охорони курортів і джерел
водопостачання,  межі яких установлюються  відповідно  до  діючого
законодавства;
     - на  ландшафтно-рекреаційних  територіях,  включаючи   землі
міських лісів,  якщо об'єкти,  що проектуються,  не призначені для
відпочинку та спорту;
     - на    територіях    інтенсивного   забруднення   хімічними,
фізичними,  в т.ч.  радіаційними  та  біологічними,  факторами  до
здійснення  оздоровчих  заходів,  що забезпечать нормативну якість
 
середовища, підтверджену відповідними дослідженнями;
     - у водоохоронних зонах рік та інших поверхневих водоймищ;
     - на  територіях  з  щільністю   радіоактивного   забруднення
ізотопами  цезію  понад  5  Кі/км2,  стронцію - понад 0,15 Кі/км2,
плутонію -  понад  0,01  Кі/км2,  якщо  за  допомогою  спеціальних
методів  неможливо понизити радіоактивне забруднення ділянки менше
вказаних меж;
     - на     територіях     закритих     кладовищ    та    звалищ
господарсько-побутових відходів,  які повинні виключатись  із  зон
забудови та використовуватись під озеленення (при піщаних грунтах,
супісках та суглинках на 15-20 років,  при глинистих грунтах -  на
25-30 років після останнього поховання або закриття звалища).
 
     4.3. У  сельбищній  зоні   населеного   пункту   допускається
розташування  промислових підприємств,  які не є джерелами викидів
шкідливих речовин,  не створюють шуму,  вібрації, електромагнітних
та   іонізуючих  випромінювань  вище  нормативних  рівнів,  що  не
потребують обладнання під'їздних залізничних шляхів,  інтенсивного
руху автомобільного транспорту (понад 40 автомобілів за добу). При
цьому відстань до житлових будинків,  ділянок  дитячих  дошкільних
закладів,   шкіл,   закладів   охорони   здоров'я,  відпочинку  та
фізкультурних споруд слід встановлювати за погодженням з  органами
державного  санітарного  нагляду,  але  не  менше  50  м  від межі
території об'єкту.
 
     4.4. Розміщення    садибної   забудови   у   містах   повинно
передбачатись  переважно  на  вільних  територіях,   на   ділянках
реконструйованої  забудови  в  межах  міської  зони,  а  також  на
резервних територіях приміських зон.
     У районах  садибної  забудови  слід  передбачати  озеленення,
благоустрій та повне інженерне  забезпечення  території,  а  також
обов'язкове     забезпечення     соціально-побутовими    об'єктами
повсякденного  користування.  При  відсутності  інженерних   мереж
міської  (селищної) каналізації передбачати каналізування садиб на
місцеві очисні споруди, що виконуються за затвердженим для регіону
типовими  проектами.  Обладнання  внутрішньодомової  каналізації з
відведенням побутових стоків у вигріб не допускається.
 
     4.5. Планувальна   організація   території  житлового  району
(кварталу) повинна забезпечувати в житлі та на  території  поблизу
будинків   сприятливий   мікроклімат,   нормативні  акустичний  та
інсоляційний режими і рівні  хімічного  забруднення  навколишнього
середовища,  питомі  розміри вільних і озеленених площ дворів,  що
відповідають будівельним нормам.
     Розміщення житлових  будинків  з вбудованими та прибудованими
приміщеннями  громадського  призначення  допускається  тільки   по
червоній  лінії забудови.  Окремі будівлі громадського призначення
можуть бути розміщені на території житлової  забудови  тільки  при
узгодженні з органами державного санітарного нагляду та додержанні
санітарно-гігієнічних вимог.
 
     4.6. Розташування та орієнтація житлових та громадських буді-
вель  висотою  5  і  більше  поверхів  повинні   здійснюватись   з
урахуванням    забезпечення   нормативної   тривалості   інсоляції
відповідно до "Санитарных норм  и  правил  обеспечения  инсоляцией
жилых и общественных зданий и территории жилой застройки", а також
норм освітлюваності відповідно до  СНиП  II-4-79  "Естественное  и
искусственное освещение".
     В Україні тривалість інсоляції повинна становити для житлових
приміщень  та прирівнених до них будівель та дворових територій не
менше 2,5 годин на день на період з 22 березня до 22 вересня.
     Нормативна тривалість  інсоляції повинна бути забезпечена:  у
житлових квартирах - не менше однієї  житлової  кімнати  в  одно-,
 
дво-,  трикімнатній  квартирі  і  не  менше двох житлових кімнат в
чотирикімнатній квартирі,  в спальнях гуртожитків  і  готелів  (не
менше   60%   кімнат).   Розташування   та   орієнтація   основних
функціональних    приміщень    дитячих    дошкільних     закладів,
загальноосвітніх шкіл,  шкіл-інтернатів, закладів охорони здоров'я
і  відпочинку   повинні   забезпечувати   безперервну   тригодинну
тривалість  інсоляції  на  добу.  Нормативна  тригодинна інсоляція
повинна  бути  забезпечена   на   територіях   дитячих   гральних,
спортивних  майданчиків  житлових  будинків,  дошкільних закладів,
шкіл, спортивної зони та зони відпочинку.
 
     4.7. Захист  від  надлишкової  теплової  дії  інсоляції  слід
передбачати на території житлової забудови в III та IV кліматичних
районах  не  менше,  ніж для половини гральних майданчиків,  місць
розташування ігрових пристроїв,  спортивних приладів,  майданчиків
для  відпочинку  та  не менше,  ніж для 2/3 тротуарів і пішохідних
доріжок.
     У житлових  будинках,  розташованих  у  вказаних районах,  не
дозволяється орієнтація квартир,  при якій вікна житлових кімнат і
нормованих  приміщень  громадських  будівель  виходять на один бік
будинку, в межах сектора горизонту від 200 до 290o.
     Заходи по  обмеженню  надлишкової  теплової  дії інсоляції не
повинні порушувати нормативного природного освітлення приміщень.
 
     4.8. Контроль  за  інсоляцією необхідно проводити при відводі
ділянки під забудову і на подальших  етапах  проектування  (проект
детального планування житлового району,  проект забудови житлового
кварталу),  а також при вирішенні  всіх  питань  реконструкції  та
ущільнення   забудови,   в   тому   числі   прибудови,  надбудови,
капітального ремонту і т.ін.
 
     4.9. Для  забезпечення сприятливого мікроклімату на території
житлових  груп  (дворів)   при   необхідності   слід   передбачати
планувальні  прийоми,  які забезпечують вітропилезахист та аерацію
житлової території.
 
     4.10. Дворові  території  мікрорайонів  повинні забезпечувати
різні види відпочинку та занять всіх груп населення,  в тому числі
майданчики для:
     - ігор дітей дошкільного і молодшого шкільного віку  розміром
не менше 0,7 м2/люд.  на відстані не менше 12 м від вікон житлових
і громадських будівель та на відстані не  менше  20  м  від  місць
розміщення     сміттєзбірників     та    короткочасних     стоянок
автотранспорту;
     - занять  фізкультурою та спортом розміром не менше 2 м2/люд.
на відстані від житла - 10-40 м;
     - відпочинку   дорослого  населення  розміром  не  менше  0,1
м2/люд. на відстані 10 м від житлових та громадських будівель;
     - господарського призначення (сушіння білизни,  чистка речей,
розміщення сміттєзбірників) з розрахунку не менше 0,3  м2/люд.  на
відстані  не  менше  20 м від житлових будівель та майданчиків для
гри та відпочинку, для вигулу собак - на відстані 40 м;
     - спеціального    призначення    (відкриті   майданчики   для
короткочасних та гостьових стоянок автомобілів) з  розрахунку  0,8
м2/люд. на відстані 10-50 м в залежності від місткості.
     Майданчики повинні    бути    ізольовані     від     об'єктів
обслуговування,  господарських  дворів,  магістральних вулиць,  не
повинні  бути  прохідними  для  пішоходів  та   транзитного   руху
транспорту.
 
     4.11. Вимоги до системи обслуговування передбачають:
     - достатню  забезпеченість  установами соціально-культурного,
комунально-господарського,  інженерно-транспортного обслуговування
 
відповідно до державних будівельних норм;
     - нормативну   транспортно-пішохідну   доступність    установ
повсякденного і періодичного обслуговування.
     В умовах   помірного   клімату   для    більшості    об'єктів
повсякденного   використання,   відвідування   яких   пов'язане  з
 
перенесенням  вантажів,  слід  рекомендувати  гранично  допустимий
радіус  пішохідної доступності - 300 м,  для умов південних міст -
200 м.
 
     4.12. Ділянки дитячих та лікувально-профілактичних установ не
повинні  безпосередньо  прилягати  до  магістральних   вулиць   та
промислово-складських зон.
 
     4.13. При реконструкції житлової забудови,  яка вже склалася,
необхідне  упорядкування територій відповідно до гігієнічних вимог
та  норм  (інсоляції,   освітленості,   забезпеченості   об'єктами
соцкультпобуту і т.ін.).
     Реконструкція житлової  забудови   повинна   проводитись   за
погодженням з органами санепідслужби.
 
  5. Вимоги до розташування та організації виробничої території
 
     5.1. До  складу  виробничої  території  входять:  промислова,
комунально-складська,  науково-виробнича зони, споруди зовнішнього
транспорту   та   міської   вулично-дорожньої  мережі.  Розміщення
вказаних зон визначається містобудівними і  санітарно-гігієнічними
нормами   відповідно   до   санітарної  класифікації  підприємств,
профілізації населеного пункту, особливостей місцевих умов і т.ін.
     У великих,   крупних   та  найкрупніших  містах  допускається
створення декількох промислових зон, а також сельбищно-промислових
районів  з  обов'язковим  відокремленням  в  самостійний промвузол
групи   харчових   підприємств   та   підприємств   по   переробці
сільськогосподарської продукції,  продовольчих складів,  зерно- та
овочесховищ, холодильників і т.ін.
     У селищах   міського  типу,  малих  і  середніх  містах  слід
формувати одну промислову зону багатофункціонального призначення.
 
     5.2. У  промисловій  зоні  підприємства  слід розташовувати у
складі  промислових  вузлів,  групуючи   їх   за   санітарними   і
технологічними   ознаками   з  урахуванням  класу  небезпеки,  щоб
виключити можливість  несприятливого  впливу  підприємства  вищого
класу  небезпеки на працюючих,  технологічні процеси,  сировину чи
продукцію іншого підприємства нижчого класу небезпеки,  а також на
здоров'я і умови життя населення. Крім того, необхідно враховувати
комплексний вплив на навколишнє середовище всіх  підприємств,  які
входять в промвузол.
     Доцільно здійснювати   раціональне   групування   підприємств
суміжних  галузей  у  вигляді  смуг  з  забезпеченням безперервної
наскрізної   технології,   кооперування   допоміжних   виробництв,
інженерно-технологічних,   транспортних,  комунально-складських та
культурно-побутових споруд.
     У промислові   вузли,   райони,   до   складу   яких  входять
підприємства I та II класу небезпеки,  не  припускається  включати
підприємства      харчової,      легкої,     хіміко-фармацевтичної
промисловості, об'єкти по переробці сільгосппродукції, продовольчі
склади, зерно та овочесховища, холодильники і т.ін.
 
     5.3. Промислові підприємства (вузли)  слід  розташовувати  на
підвищених   ділянках   з   добрим   природним  провітрюванням,  з
підвітряного боку відносно сельбищної території.  При  цьому  слід
орієнтуватися  на  середньорічну  та сезонну (літню,  зимову) розу
вітрів.
 
     На територіях  з гірським,  передгірним та горбистим рельєфом
житлову та виробничу зони доцільно  розташовувати  по  різні  боки
водорозділу.  Не  допускається  розташування  промислової зони між
водним об'єктом та сельбищною територією,  а також вище за  течією
ріки по відношенню до житлового району або рекреаційної зони.
 
     5.4. Промислові,  сільськогосподарські та інші об'єкти,  що є
 
джерелами    забруднення   навколишнього   середовища   хімічними,
фізичними та біологічними факторами,  при  неможливості  створення
безвідходних  технологій  повинні  відокремлюватись  від  житлової
забудови санітарно-захисними зонами.
     Санітарно-захисну зону    слід   встановлювати   від   джерел
шкідливості  до  межі  житлової  забудови,   ділянок   громадських
установ, будинків і споруд,  в  тому  числі  дитячих,  навчальних,
лікувально-профілактичних     установ,     закладів    соціального
забезпечення,  спортивних споруд та ін., а також територій парків,
садів, скверів  та  інших об'єктів зеленого будівництва загального
користування,  ділянок   оздоровчих   та   фізкультурно-спортивних
установ,   місць  відпочинку,  садівницьких  товариств  та  інших,
прирівняних до них об'єктів, в тому числі:
     - для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами
забруднення атмосферного повітря шкідливими, із неприємним запахом
хімічними речовинами та біологічними факторами,  безпосередньо від
джерел забруднення атмосфери організованими викидами (через труби,
шахти) або  неорганізованими  викидами  (через  ліхтарі  будівель,
димлячі  і  паруючі  поверхні  технологічних  установок  та  інших
споруд тощо),  а   також   від   місць   розвантаження   сировини,
промпродуктів або відкритих складів;
     - для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами
шуму, ультразвуку, вібрації, статичної електрики, електромагнітних
та іонізуючих віпромінювань та  інших  шкідливих  факторів  -  від
будівель,   споруд   та  майданчиків,  де  встановлено  обладнання
(агрегати, механізми), що створює ці шкідливості;
     - для  теплових  електростанцій,  промислових та опалювальних
котелень - від димарів та місць зберігання  і  підготовки  палива,
джерел шуму;
     - для санітарно-технічних споруд  та  установок  комунального
призначення, а також сільськогосподарських підприємств та об'єктів
- від межі об'єкта.
     На зовнішній   межі  санітарно-захисної  зони,  зверненої  до
житлової забудови,  концентрації та рівні  шкідливих  факторів  не
повинні перевищувати їх гігієнічні нормативи (ГДК,  ГДР),  на межі
курортно-рекреаційної зони - 0,8 від значення нормативу.
     Територія санітарно-захисної  зони не повинна розглядатись як
резерв розширення підприємств,  сельбищної території і прирівняних
до них об'єктів.
 
     5.5. Розміри   санітарно-захисних   зон    для    промислових
підприємств   та   інших   об'єктів,  що  є  джерелами  виробничих
шкідливостей,  слід встановлювати відповідно до діючих  санітарних
норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих  зон
за  "Методикой  расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных
веществ, содержащихся в выбросах предприятий" ОНД-86, розрахунками
рівнів  шуму  та  електромагнітних  випромінювань   з  урахуванням
реальної  санітарної  ситуації (фонового забруднення, особливостей
рельєфу,  метеоумов,   рози  вітрів  та   ін.),   а   також  даних
лабораторних досліджень щодо  аналогічних  діючих  підприємств  та
об'єктів.
     У тих  випадках,  коли розрахунками не підтверджується розмір
нормативної санітарно-захисної зони або неможлива її організація в
конкретних умовах, необхідно приймати рішення про зміну технології
виробництва,  що передбачає зниження викидів шкідливих  речовин  в
 
атмосферу, його перепрофілювання або закриття.
 
     5.6. Основою  для  встановлення  санітарно-захисних   зон   є
санітарна  класифікація  підприємств,  виробництв та об'єктів,  що
наведена у додатку N 4.
     Розміри санітарно-захисних  зон  та  санітарних  розривів від
сільськогосподарських підприємств  і  виробничих  комплексів  слід
приймати  відповідно  до  "Санитарных  правил для животноводческих
предприятий" N 4542-87,  "Санитарных  правил  и  норм  размещения,
 
устройства  и  эксплуатации  малых  ферм  для  содержания животных
(скота,  птицы,  зверей) в населенных пунктах  Украинской  ССР"  N
5.02-12/Н,  ДБН Б.2.4-3-95 "Генеральні плани сільськогосподарських
підприємств" (додаток N 5).
 
     5.7. Санітарно-захисна  зона  для підприємств та об'єктів, що
проектуються з впровадженням нової технології або реконструюються,
може    бути    збільшена    при    необхідності    та   належному
техніко-економічному та гігієнічному обгрунтуванні, але не більше,
ніж в 3 рази у випадках:
     - відсутності способів очищення викидів;
     - неможливості знизити надходження  в  навколишнє  середовище
хімічних речовин,  електромагнітних та іонізуючих випромінювань та
інших шкідливих факторів до меж, встановлених нормативами;
     - при  розташуванні  житлової  забудови,  оздоровчих та інших
прирівняних  до  них  об'єктів  з   підвітряного   боку   відносно
підприємств в зоні можливого забруднення атмосфери.
     Якщо трикратне   збільшення   санітарно-захисної   зони    не
забезпечує припинення впливу підприємства  на  стан  навколишнього
середовища та здоров'я населення, слід приймати рішення відповідно
до п.5.5 цих Правил.
     Розміри санітарно-захисної зони можуть бути зменшені,  коли в
результаті розрахунків та лабораторних досліджень,  проведених для
району  розташування  підприємств  або іншого виробничого об'єкта,
буде встановлено,  що на межі житлової забудови та прирівняних  до
неї   об'єктів   концентрації  шкідливих  речовин  у  атмосферному
повітрі,  рівні шуму,  вібрації,  ультразвуку, електромагнітних та
іонізуючих випромінювань,  статичної електрики не перевищуватимуть
гігієнічні нормативи.
 
     5.8. У    разі    організації    нових,    не    вивчених   в
санітарно-гігієнічному  відношенні  виробництва  та  технологічних
процесів,  а також будівництва (реконструкції) великих підприємств
I та II класів небезпеки та їх комплексів,  що можуть несприятливо
впливати  на навколишнє середовище та здоров'я населення,  розміри
санітарно-захисних зон слід встановлювати  у  кожному  конкретному
випадку  з  урахуванням  даних  про  ступінь  впливу на навколишнє
середовище аналогічних об'єктів,  які функціонують у державі та за
її кордоном та відповідних розрахунків.
 
     5.9. Розміри   санітарно-захисних   зон   для   нових   видів
виробництв,  підприємств  та  інших  виробничих  об'єктів з новими
технологіями,  а також зміни  цих  зон  (збільшення  чи  зменшення
згідно   з   п.5.7)  затверджуються  при  належному  обгрунтуванні
Головним державним санітарним лікарем України.
 
     5.10. У   санітарно-захисних   зонах   не   можна   допускати
розміщення:
     - житлових будинків з придомовими  територіями,  гуртожитків,
готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ;
     - дитячих   дошкільних   закладів,   загальноосвітніх   шкіл,
лікувально-профілактичних та  оздоровчих  установ  загального   та
спеціального    призначення    зі    стаціонарами,   наркологічних
 
диспансерів;
     - спортивних споруд, садів, парків, садівницьких товариств;
     - охоронних зон джерел водопостачання, водозабірних споруд та
споруд водопровідної розподільної мережі.
     Не допускається      використання       для       вирощування
сільськогосподарських   культур,   пасовищ   для   худоби   земель
санітарно-захисної зони  підприємств,  що  забруднюють  навколишнє
середовище  високотоксичними  речовинами  та речовинами,  що мають
віддалену  дію  (солі  важких  металів,   канцерогенні   речовини,
діоксини,    радіоактивні    речовини    та    ін.).    Можливість
сільськогосподарського використання земель санітарно-захисних зон,
 
що   не   забруднюються   вищепереліченими  речовинами,  необхідно
визначати    за    погодженням    з    територіальними    органами
Мінсільгосппроду і Міністерства охорони здоров'я України.
 
     5.11. В промислові райони, відділені від сельбищної території
санітарно-захисною  зоною шириною 1000 м і більше не слід включати
підприємства   харчової,   медичної,   легкої   та   інших   видів
промисловості,  на  продукцію яких і умови праці робітників можуть
негативно впливати викиди виробництв високого класу шкідливості.
 
     5.12. У санітарно-захисній зоні допускається розташовувати:
     - пожежні  депо,  лазні,  пральні,   гаражі,   склади   (крім
громадських  та спеціалізованих продовольчих),  будівлі управлінь,
конструкторських  бюро,   учбових   закладів,   виробничо-технічні
училища   без  гуртожитків,  магазини,  підприємства  громадського
харчування, поліклініки, науково-дослідні лабораторії, пов'язані з
обслуговуванням даного та прилеглих підприємств;
     - приміщення для чергового аварійного  персоналу  та  добової
охорони підприємств за встановленим списочним складом, стоянки для
громадського та індивідуального транспорту,  місцеві та  транзитні
комунікації,    ЛЕП,   електростанції,   нафто-   і   газопроводи,
свердловини   для   технічного   водопостачання,   водоохолоджуючі
споруди,  споруди  для  підготовки  технічної води,  каналізаційні
насосні станції,  споруди  оборотного  водопостачання,  розсадники
рослин для озеленення підприємств та санітарно-захисної зони.
 
     5.13. Територія    санітарно-захисної    зони    має     бути
розпланованою   та   упорядкованою.  Мінімальна  площа  озеленення
санітарно-захисної зони  в  залежності  від  ширини  зони  повинна
складати:  до 300 м - 60%, від 300 до 1000 м - 50%, понад 1000 м -
40%.
     З боку   сельбищної  території  необхідно  передбачати  смугу
дерево-чагарникових насаджень шириною не менше 50 м,  а при ширині
зони до 100 м - не менше 20 м.
 
     5.14. Проект   організації   санітарно-захисної   зони   слід
розробляти  в  комплексі  з  проектом  будівництва (реконструкції)
підприємства з першочерговою реалізацією заходів,  передбачених  у
зоні.
 
     5.15. Розміщення та  організація  комунально-складської  зони
проводиться  відповідно  до  вимог  ДБН  360-92*  "Містобудування.
Планування   і   забудова   міських    і    сільських    поселень"
(пп.4.17-4.21).
 
     5.16. Санітарно-захисні зони  для  складських  будівель  слід
приймати  на основі діючих нормативів щодо проектування складських
будівель і споруд.
     Розміри санітарно-захисних  зон  для міських загальнотоварних
та спеціалізованих складів наведені у додатку  N  6,  для  складів
сильнодіючих отруйних речовин - у додатках N 7 та N 8.
 
     Санітарні розриви  від  загальнотоварних  і   спеціалізованих
складів   до   закладів   охорони  здоров'я,  відпочинку,  дитячих
дошкільних закладів і загальноосвітніх шкіл можуть бути збільшені,
але  не  більше,  ніж  у  2  рази  на  вимогу  органів  та установ
державного санітарного нагляду.
 
     5.17. Санітарні розриви між продовольчими складами,  складами
продовольчої сировини та промисловими підприємствами слід приймати
такими  ж,  як  між  промисловими  підприємствами,  які  виділяють
виробничі шкідливості, та житловою забудовою.
 
     5.18. Транспортна мережа міських і сільських поселень повинна
забезпечувати  зручні,  швидкі  та  безпечні   зв'язки   з   усіма
 
функціональними  зонами  населеного  пункту,  з іншими поселеннями
системи  розселення,  об'єктами   приміської   зони,   зовнішнього
транспорту та автомобільними дорогами загальної мережі.  При цьому
архітектурні та  інженерні  рішення  транспортної  мережі  повинні
враховувати   особливості   ландшафту   та   вимоги  щодо  охорони
навколишнього середовища населених пунктів.
 
     5.19. Пасажирські   вокзали   (залізничного,  автомобільного,
водного транспорту,  аеровокзали) слід  розміщувати,  забезпечуючи
достатні  транспортні  зв'язки  з  центром  міста,  між вокзалами,
житловими та промисловими районами. Розміри санітарно-захисних зон
для вокзалів приймаються в залежності від пасажиропотоків (додаток
N 9).
 
     5.20. Житлову    забудову    необхідно   відокремлювати   від
залізничних ліній санітарно-захисною зоною шириною 100 м  від  осі
крайньої  залізничної  колії  за  умови  забезпечення  нормативних
рівнів шуму в прилеглих об'єктах та на території забудови.
     При розташуванні   залізниці   у  виїмці  та  при  здійсненні
спеціальних шумозахисних заходів розміри  санітарно-захисної  зони
встановлюються  з  урахуванням  забезпечення на території житлової
забудови нормативних рівнів шуму,  але не менше 50 м. При цьому не
менше 50% площі санітарно-захисної зони повинно бути озеленено.
     Відстань від меж садових ділянок до осі крайньої  залізничної
колії  слід  приймати не менше 50 м при обов'язковому використанні
шумозахисного озеленення шириною 25-30 м  або  інших  шумозахисних
заходів.
 
     5.21. Розташування аеродромів  (вертодромів),  що  будуються,
слід   перебдачати   за   межами  міських  та  сільських  поселень
відповідно до вимог  ДБН  360-92*  "Містобудування.  Планування  і
забудова міських і сільських поселень" (п.7.18) з дотриманням умов
Повітряного кодексу   України  (ст.41,  54)  (  3167-12  ).  Траси
польотів  повітряних  суден  не  повинні   перетинати   сельбищної
території міських і сільських поселень. Відстань від межі льотного
поля аеродрому (вертодрому),  радіо- та  метеолокаційних  станцій,
станцій   випробовування   двигунів   літаків  та  інших  об'єктів
аеродрому,  трас прольоту літаків (вертольотів) до  межі  існуючої
або  перспективної  забудови  та  зон  масового відпочинку повинна
забезпечувати  на  цих  територіях   гігієнічні   нормативи   шуму
відповідно  до ГОСТ 222 83-88 "Шум авиационный.  Допустимые уровни
шума на  территории  жилой  застройки  и  методы  его  измерения",
"Санитарных   норм   допустимого   шума   в   помещениях  жилых  и
общественных зданий и на территории жилой застройки" N 3077-84,  а
також гранично допустимі рівні електромагнітних випромінювань.
 
     5.22. Морські  та  річкові  порти  слід розміщувати за межами
сельбищних територій на відстані  не  менше  100  м  від  житлової
забудови  при  відсутності негативного впливу на умови проживання.
 
При  цьому  пасажирські  причали  можуть  розміщуватись  в   межах
населеного пункту,  а перевалочні райони водно-транспортного вузла
- поза населеним пунктом або на його  околиці.  Відстань  від  меж
спеціалізованих  районів  нових  морських  і  річкових  портів  до
житлової забудови слід приймати не менше 300  м  від  меж  районів
перевантаження і зберігання курних матеріалів,  не менше 200 м від
резервуарів і зливно-наливних пристроїв легкозаймистих  і  горючих
рідин  на  складах  I  категорії  і  не  менше  100  м  - II і III
категорій.
 
     5.23. Річкові   порти   і  судноремонтні  заводи  не  повинні
розташовуватись в зонах санітарної охорони водозабірних  споруд  і
вище житлової забудови по течії річки.
 
     5.24. Берегові  бази  і  місця  стоянки   маломірних   суден,
 
громадських і тих,  що належать громадянам,  слід розміщувати,  як
правило,  в приміських зонах, поза сельбищною територією міст і за
межами зон масового відпочинку населення.
 
     5.25. Автомобільні  дороги  загальної  мережі  I,  II  і  III
категорій  слід  проектувати  в  обхід  населених пунктів згідно з
вимогами СНиП 2.05.02-85 "Автомобильные дороги".
     Відстань від   бровки   земляного  полотна  зазначених  доріг
необхідно  приймати  не  менше  100  м  до  житлової  забудови   і
садівницьких  товариств,  для  доріг  IV  категорії  -  50 м,  при
забезпеченні  на  відповідній  території  гігієнічних   нормативів
якості атмосферного повітря та рівнів шуму. Для захисту від шуму і
загазованості  вздовж  доріг  слід   передбачати   смуги   зелених
насаджень шириною не менше 10 м.
 
     5.26. Планувальні рішення вулично-дорожньої мережі  населених
пунктів  повинні  виключати  перевезення промислових і будівельних
вантажів,  транзитні транспортні потоки на вулицях загальноміських
центрів, площах, сельбищних територіях, набережних великих водойм.
     З цією  метою  повинні  улаштовуватись  автомобільні   дороги
вантажного   призначення   і  об'їзні  дороги  на  межі  міста,  в
промислових  і  комунально-складських  зонах,  в  смугах   відводу
залізниць, санітарно-захисних  зонах  і  т.ін.  Відстань  від краю
проїзної частини магістральних доріг до  червоної  лінії  житлової
забудови  слід встановлювати з урахуванням забезпечення в житловій
забудові  нормативних  рівнів  шуму  і  забруднення   атмосферного
повітря, але не менше 50 м.
 
     5.27. При  будівництві  і   реконструкції   доріг   в   межах
населеного   пункту   недопустиме   використання  для  влаштування
покриття в'язких  матеріалів  із  відходів  і  побічних  продуктів
коксохімічного   виробництва.   Застосування  таких  матеріалів  у
верхніх шарах покрить допускається тільки на відстані 1,5  км  від
житлових і громадських будівель. Зазначені матеріали забороняється
застосовувати  для  дорожньо-будівельних  і  ремонтних   робіт   в
курортно-рекреаційних районах і зонах відпочинку.
 
     5.28. Індивідуальні  гаражі  та   відкриті   майданчики   для
постійного  зберігання  особистих  автомобілів  місткістю  до  300
легкових автомобілів слід розміщувати  на  периферії  мікрорайонів
або спеціально виділених ділянках житлових районів  з  віддаленням
від дитячих ігрових майданчиків, місць відпочинку населення, шкіл,
дошкільних закладів.
     Такі ж гаражі та  стоянки  місткістю  понад  300  машиномісць
необхідно    розташовувати   за   межами   житлових   районів   (в
комунально-складській  зоні,   смугах   відведення   залізниць   і
автомобільних доріг, санітарно-захисних зонах і  т.ін.),  а  понад
 
800 місць - на виробничій території.
     Станції технічного   обслуговування  і  ремонту  автомобілів,
автозаправочні станції (АЗС)  слід  розміщувати  в  промислових  і
комунально-складських зонах, на магістральних вулицях і дорогах за
межами житлового району.
     Відстані від наземних і наземно-підземних гаражів,  відкритих
стоянок,  призначених  для  постійного  і  тимчасового  зберігання
легкових   автомобілів,  і  станцій  технічного  обслуговування  з
урахуванням проїздів до них, до житлових і громадських будівель, а
також до ділянок шкіл,  дитячих ясел-садків,  лікувальних закладів
стаціонарного типу і закладів відпочинку слід  приймати  не  менше
наведених у додатку N 10.
 
     5.29. У  крупних   і   найкрупніших   містах   рекомендується
будівництво багатоповерхових, як правило п'ятиповерхових, наземних
та  підземних  гаражів  для  легкових  автомашин  комунального  та
індивідуального користування.
 
     В житлових районах треба передбачати  гаражі  без  технічного
обслуговування і ремонту автомобілів.
     Допускається будівництво підземних і  напівпідземних  стоянок
автотранспорту в цокольній і підвальній частинах адміністративних,
громадських та житлових (для легкових  автомобілів,  які  належать
населенню,  що  проживає  в цих будинках) будівель з забезпеченням
шумозахисту і захисту від  викидів  автотранспорту  відповідно  до
гігієнічних нормативів.
     Не допускається   будівництво   стоянок   автотранспорту    в
цокольній  і підземній частинах дитячих закладів,  установ охорони
здоров'я,  фізичної культури,  соціального забезпечення, культури,
громадського харчування.
     В'їзди і виїзди із підземних гаражів і проїзди до них повинні
бути  розташовані  не  ближче  15  м від вікон робочих та житлових
приміщень,  ділянок загальноосвітніх шкіл,  дитячих  дошкільних  і
лікувальних закладів, майданчиків відпочинку.
 
     5.30. Гаражі  вантажних  автомобілів,  відомчих  і   легкових
автомобілів    спеціального    призначення,   таксі   та   прокату
автомобілів,  автобусні і тролейбусні парки,  трамвайні депо, бази
централізованого  технічного  обслуговування  слід  розміщувати  у
виробничій зоні.
 
     5.31. Забороняється  влаштування  вбудованих  і  прибудованих
гаражів  до  будівель  шкіл,   дитячих   дошкільних   закладів   і
лікувальних закладів із стаціонаром.
 
     5.32. Відстань  від  автозаправочних  станцій  з   підземними
резервуарами  для зберігання рідкого палива до меж ділянок дитячих
дошкільних  закладів,  загальноосвітніх   шкіл,   шкіл-інтернатів,
лікувально-профілактичних  закладів,  до  стін  житлових  та інших
громадських будівель і споруд, дитячих ігрових майданчиків і місць
відпочинку  населення  слід  приймати  за  розрахунком забруднення
атмосферного повітря шкідливими викидами АЗС, але не менше 50 м.
 
     5.33. Автомобільні   газозаправні   станції  зріджених  газів
(АГЗС) слід розміщувати у виробничій зоні з підвітряного боку  для
вітрів  переважного  відносно  до  житлової забудови напрямку,  на
відстані від житлових,  громадських,  виробничих та інших будинків
відповідно до вимог, наведених у додатку N 4.
 
    6. Вимоги до організації ландшафтно-рекреаційних територій
 
     6.1. При  проектуванні  нових і розширенні існуючих населених
пунктів необхідно передбачати рівномірне і безперервне  озеленення
 
території  з  максимальним  збереженням  і  використанням існуючих
зелених  насаджень.  Забороняється  будівництво,  реконструкція  і
розширення об'єктів за рахунок території парків,  водних акваторій
і т.ін.
 
     6.2. Внутрішньоміські   зелені   насадження   поділяються  за
функціональною  ознакою  на  насадження  загального   користування
(парки,  сади,  сквери,  набережні),  обмеженого  користування (на
житлових територіях,  ділянках шкіл, дитячих закладів, громадських
будівель,    спортивних   споруд,   закладів   охорони   здоров'я,
промислових підприємств),  спеціального призначення (на вулицях, у
санітарно-захисних  та охоронних зонах,  кладовищах і крематоріях,
розсадниках,  квіткових господарствах). Площа озеленених територій
загального  користування  для  міст  -  7-10  м2/люд,  в сільських
поселеннях - 12 м2/люд.
     Рівень озеленення території житлової забудови повинен бути не
менше  40%,  промпідприємств  -  30%,  ділянок  шкіл   і   дитячих
дошкільних закладів - 80%, лікарень - не менше 60%.
 
     6.3. Підбір асортименту рослин і розміщення їх  на  території
населених    пунктів    слід    проводити    в    залежності   від
природно-кліматичних  умов,   розмірів   і   народногосподарського
профілю  міста.  При  цьому  слід враховувати як пилогазостійкість
рослин, так і їх захисні і оздоровчі властивості.
     Забороняється застосовувати  для  озеленення  вулиць фруктові
дерева і чагарники, що потребують обробки отрутохімікатами.
 
     6.4. Пішохідна і транспортна доступність озеленених територій
загального користування для повсякденного і щотижневого відпочинку
не повинна перебільшувати:
     - для скверів при пішохідному переміщенні - 10 хв;
     - для районних парків при пішохідному переміщенні - 15 хв;
     - для  міських  парків  при   переміщенні   на   громадському
транспорті - 20 хв;
     - для лісопарків і лісів рекреаційної зони при переміщенні на
громадському транспорті:  в малих містах - 30 хв,  в середніх - 60
хв, великих - 90 хв.
 
     6.5. Дерева,   що  висаджуються  біля  будинків,  не  повинні
перешкоджати  інсоляції  і  освітленості  житлових  і  громадських
будівель відповідно до гігієнічних норм.
 
     6.6. Бульвари   і   пішохідні    алеї    розташовують    поза
транспортними   магістралями   в  напрямку  масових  потоків  руху
пішоходів,  обладнують майданчиками для короткочасного відпочинку.
Парки,   сади,   бульвари   і   сквери  повинні  мати  водопровід,
каналізацію,   водостоки,   освітлення,   а   також   господарські
приміщення.
 
     6.7. Приміська   зона   населеного   пункту   повинна    бути
максимально озеленена з урахуванням її використання для відпочинку
населення.
 
     6.8. Вибір  території для організації позаміського відпочинку
населення потрібно проводити на основі оцінки природно-кліматичних
умов,  стану  навколишнього  середовища  (забруднення атмосферного
повітря,  водоймищ,  грунту, шум і т.ін.) та інженерно-геологічних
показників   (заболоченість,  зсуви,  яри  і  т.ін.).  Організація
позаміських  рекреаційних  зон  повинна  забезпечувати   зонування
території для розміщення закладів з урахуванням тривалості та виду
відпочинку, а також віку відпочиваючих.
 
     6.9. Розрахунок  рекреаційної  потреби  слід проводити окремо
 
для короткочасного і тривалого  відпочинку  відповідно  до  діючих
містобудівних   і   гігієнічних   норм   з  урахуванням  охоплення
короткочасним відпочинком не менше 60%  населення міста, включаючи
зайнятих в колективному садівництві.
     Зони позаміського    короткочасного    відпочинку     повинні
розміщуватися   від   центра  міста  на  відстані,  що  забезпечує
транспортну доступність не більше 1,5 години.
 
     6.10. У  зоні короткочасного відпочинку розмір території на 1
відпочиваючого слід приймати 500-1000 м2, для активного відпочинку
не менше 100 м2 на 1 відпочиваючого.  Розрив між зоною активного і
пасивного відпочинку має бути не менше 300 м.
 
     6.11. Відстань   від   санаторіїв,   піонерських   таборів  і
дошкільних  санаторно-оздоровчих  закладів   до   місць   масового
відпочинку повинна бути не менше 500 м,  а від будинків відпочинку
-  не  менше  300  м.   Відстань   від   меж   земельних   ділянок
санаторно-курортних  і  оздоровчих закладів,  що проектуються,  до
житлової забудови,  установ комунального  господарства  і  складів
 
слід  приймати  500 м (в умовах реконструкції не менше 100 м),  до
автомобільних шляхів I, II і III категорій - 500 м, IV - категорії
- 200 м, до садівницьких товариств - 300 м.
 
     6.12. Розміщення  і  організація  місць  відпочинку  на  воді
здійснюється  відповідно  до  гігієнічних  вимог  до зон рекреації
водних об'єктів. Якість води водоймищ і рік, що використовуються в
зонах рекреації,  повинна відповідати вимогам "Санитарных правил и
норм охраны поверхностных вод от загрязнения",  "Санитарных правил
и  норм  охраны  прибрежных  вод  морей  от  загрязнения  в местах
водопользования населения" (додаток N 11).
     Відкриті водоймища    повинні   мати   радіаційно-гігієнічний
паспорт,  котрий оформляється санепідслужбою району,  на території
якого знаходиться водоймище.
 
     6.13. Зона  рекреації  повинна  бути  розміщена   за   межами
санітарно-захисних   зон   промпідприємств,   з  навітряного  боку
відносно джерел забруднення навколишнього середовища,  джерел шуму
та елекромагнітного випромінювання.  Зону рекреації слід віддаляти
на максимально можливу відстань  від  портів  і  портових  споруд,
шлюзів,  гідроелектростанцій, місць скидання стічних вод, стійбищ,
водопою худоби та інших джерел забруднення.
 
     6.14. При  розміщенні  і  організації  рекреаційних територій
необхідно    враховувати    наявність    і    потужність    джерел
водопостачання,  можливість будівництва систем каналізації і умови
випускання стічних вод.
 
     6.15. У  населених  пунктах,  розташованих в прибережній зоні
басейнів Чорного і Азовського морів,  берегова смуга шириною 100 м
повинна  використовуватись як зона відпочинку населення,  всі види
будівництва,  які   не   мають   безпосереднього   відношення   до
рекреаційної   діяльності,    забороняються.    Спеціальні    види
будівництва  повинні  бути  погоджені  з   Міністерством   охорони
здоров'я і Мінекобезпеки України.
 
          7. Інженерна підготовка і обладнання території
 
     7.1. У  населених пунктах необхідно передбачати відповідно до
діючих   будівельних   норм   і   правил   комплексну    інженерну
інфраструктуру, що включає централізовані системи водопостачання і
каналізації,  тепло-, газо- і енергопостачання, санітарної очистки
та   інших   видів   інженерного   обладнання  і  благоустрою,  що
 
забезпечують охорону навколишнього середовища і  сприятливі  умови
для проживання населення.
 
     7.2. Система зливної  каналізації  є  обов'язковим  елементом
інженерного  забезпечення  міст і селищ міського типу.  Відведення
поверхневих  вод  слід  здійснювати  з   усього   басейну   стоку,
передбачаючи   зливну  каналізацію  закритого  типу  з  попереднім
очищенням стоку.
     Застосування відкритого  водовідвідного  устаткування (канав,
кюветів,  лотків) допускається в сільських  населених  пунктах,  а
також на території парків.
     Відведення, очищення  і  знешкодження  поверхневого  стоку  з
виробничої  зони (тваринницькі комплекси,  склади отрутохімікатів,
паливно-мастильних матеріалів  і  т.ін.)  сільських  поселень слід
здійснювати  відповідно до діючих норм технологічного проектування
зазначених  об'єктів.  Відстань   від   очисних   споруд   зливної
каналізації  до  меж  житлової забудови визначається розрахунковим
шляхом, але вона не може бути менше 100 м.
 
     7.3. На  території  поселень  з  високим рівнем грунтових вод
необхідно забезпечити зниження  їх  рівня  в  районах  капітальної
 
забудови  -  не  менше  2,5 м від проектної відмітки поверхні,  на
території стадіонів,  парків,  скверів та  інших  ділянок  зелених
насаджень - не менше 1 м.
 
     7.4. Розвиток  населених  пунктів  при  невирішених  питаннях
інженерного забезпечення забороняється.  Створення нових населених
пунктів на привозній воді забороняється.
 
     7.5. Вибір   джерел   централізованого   господарсько-питного
водопостачання населеного пункту проводиться  відповідно  до  ГОСТ
2761-84    "Источники   централизованного   хозяйственно-питьевого
водоснабжения.  Гигиенические,  технические требования  и  правила
выбора" або аналогічних документів, що діють на даний період.
 
     7.6. Якість води, що подається на господарсько-питні потреби,
повинна  відповідати  санітарно-гігієнічним вимогам,  встановленим
ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая.  Гигиенические требования и  контроль
за  качеством"  або  аналогічним  документом,  який  діє  на даний
період.
 
     7.7. Санітарна  охорона поверхневих і підземних водних джерел
централізованого водопостачання здійснюється відповідно до діючого
Положення  про  порядок проектування і експлуатації зон санітарної
охорони джерел водопостачання і водопроводів  господарсько-питного
водопостачання.
 
     7.8. Підземні   та   підруслові   води,    що    відповідають
санітарно-гігієнічним вимогам, повинні використовуватись переважно
для господарсько-питного водопостачання.
     Не допускається використання підземних вод питної якості  для
потреб, що не пов'язані з господарсько-питним водопостачанням.
 
     7.9. У сільських    населених   пунктах,   що   не   мають
централізованого водопостачання,  повинні обладнуватись громадські
свердловини,  колодязі  і  каптажі за умови додержання відповідних
вимог "Санитарных правил по устройству  и  содержанию  колодцев  и
каптажей    родников,    используемых    для   децентрализованного
хозяйственно-питьевого водоснабжения".
 
     7.10. Колодязі,  свердловини в індивідуальних садибах повинні
бути віддалені від джерел забруднення на відстань не менше  20  м.
 
При цьому слід враховувати напрямок схилу ділянки.
 
     7.11. Розрахунок водовідведення,  розміщення  очисних  споруд
каналізації,  розміри  санітарно-захисних  зон повинні відповідати
вимогам будівельних норм і правил (додаток N  12).  Умови  випуску
стічних   вод  у  водоймища  встановлюються  відповідно  до  вимог
"Санитарных  правил   и   норм   охраны   поверхностных   вод   от
загрязнения",  "Санитарных  правил  и  норм  охраны прибрежных вод
морей от  загрязнения  в  местах  водопользования  населения"  або
аналогічних діючих документів.
 
     7.12. При  каналізуванні  сільських  населених  пунктів  слід
віддавати  перевагу  грунтовим методам очищення.  При неможливості
використання грунту для очищення і знешкодження  стічних  вод  має
бути   передбачене   спільне   очищення  господарсько-побутових  і
виробничих стічних вод на спорудах штучного біологічного очищення.
Каналізування   об'єктів   зі  скиданням  стічних  вод  у  вигреби
забороняється.
 
     7.13. Теплопостачання    населених   пунктів   при   забудові
будинками понад два поверхи  слід  передбачати,  як  правило,  від
централізованих    джерел    відповідно   до   затверджених   схем
теплопостачання.
    
     У районах   одно-,   двоповерхової   житлової  забудови  і  в
сільських  поселеннях  системи  централізованого   теплопостачання
допускається  передбачити  від  котелень  на  групу  громадських і
житлових  будівель  з  дотриманням  санітарно-захисних   зон,   що
підтверджуються   розрахунком   розсіювання  шкідливих  речовин  в
атмосферному повітрі.  Теплопостачання сільських населених пунктів
може бути й індивідуальним.
     При розміщенні котелень слід  враховувати  напрям  домінуючих
вітрів відносно сельбищної зони.
 
          8. Вимоги до охорони навколишнього середовища
                населених пунктів і зон рекреації
 
     8.1. Охорона  навколишнього  середовища   населених   пунктів
повинна забезпечуватись комплексом захисних заходів планувального,
технологічного, санітарно-технічного і організаційного характеру з
метою  створення сприятливих умов проживання,  праці та відпочинку
населення,  збереження  і  зміцнення   здоров'я   теперішнього   і
прийдешніх поколінь.
 
     8.2. Гігієнічна  оцінка  стану  навколишнього  середовища   в
населених   пунктах   за   результатами   лабораторних  досліджень
шкідливих факторів в окремих  елементах  середовища,  а  також  за
розрахунковими   матеріалами   проектно-планувальної  документації
проводиться на підставі  гігієнічних  нормативів,  затверджених  у
встановленому порядку:
     - для хімічних факторів  -  гранично  допустимі  концентрації
(ГДК),  допустимі залишкові кількості шкідливих речовин в харчових
продуктах (ДЗК),  орієнтовні безпечні  рівні  впливу  забруднюючих
речовин (ОБРВ),  орієнтовні допустимі рівні шкідливих речовин,  що
надходять у водоймища (ОДР), орієнтовані допустимі кількості (ОДК)
пестицидів у грунті;
     - для фізичних факторів (електромагнітні випромінювання, шум,
вібрація) - гранично допустимі рівні (ГДР);
     - для радіаційного фактора - основні дозові границі сумарного
зовнішнього  і внутрішнього опромінювання за календарний рік (ГД),
границя річного  надходження  різних  радіонуклідів  через  органи
дихання  і шлунково-кишковий тракт (ГРН),  допустима середньорічна
концентрація радіонуклідів в повітрі (ДК пов.),  допустима  питома
 
концентрація   у   воді   (ДК   вод.),  допустима  середньогодинна
потужність дози гама-випромінювання в житловому приміщенні  (ДПД),
допустимі рівні радіоактивного забруднення поверхні (ДЗ);
     - для біологічних факторів - допустимі рівні  забруднення  за
мікробіологічними показниками.
 
          Охорона атмосферного повітря населених пунктів
 
     8.3. При  виборі  території  для  будівництва нових,  а також
розвитку існуючих населених пунктів необхідно  здійснювати  оцінку
якості   повітряного  середовища  з  метою  запобігання  можливому
несприятливому  впливу  атмосферного   забруднення   на   здоров'я
населення, умови його проживання та відпочинку, стан навколишнього
середовища.
 
     8.4. Оцінка   якості  атмосферного  повітря  здійснюється  на
підставі аналізу  інформації,  одержаної  шляхом  інструментальних
замірів  вмісту  шкідливих  домішок  на стаціонарних,  маршрутних,
підфакельних постах спостереження відповідно до вимог "Руководства
по  контролю  за  загрязнением атмосферы" і прогнозних розрахунків
очікуваного рівня вмісту шкідливих речовин,  що виконані згідно  з
діючими нормативно-методичними документами.
 
     8.5. Вимоги  до  заходів  по  охороні  атмосферного   повітря
населених  пунктів  регламентуються  Законом  України "Про охорону
 
атмосферного повітря"  (  2707-12  ),  "Санитарными  правилами  по
охране   атмосферного   воздуха   населенных   мест",   санітарною
класифікацією   підприємств,  виробництв  та  інших  об'єктів,  що
наведена у додатку N 4.
 
     8.6. Заходи   по   охороні   атмосферного   повітря   повинні
забезпечувати  дотримання  ГДК  (або  ОБРВ) забруднюючих речовин у
повітрі  сельбищних  територій  і  0,8  ГДК  у   місцях   масового
відпочинку  населення  з  урахуванням комбінованої дії речовин або
продуктів їх трансформації в атмосфері відповідно до переліку ГДК,
затвердженого у встановленому порядку.
     Забороняються викиди в атмосферу шкідливих речовин, на які не
встановлені гігієнічні нормативи (ГДК або ОБРВ).
 
     8.7. Забороняється розташовувати нові, реконструювати існуючі
об'єкти,  що  є  джерелами забруднення атмосфери,  на територіях з
рівнем забруднення, який перевищує гігієнічні нормативи.
     Реконструкція, розширення  і  технічне  переобладнання діючих
об'єктів  дозволяється  на  таких  територіях  тільки   за   умови
зменшення  на них викидів в атмосферу до рівня гранично допустимих
викидів (ГДВ) з урахуванням  перспективи  розвитку,  а  також  при
наявності можливості організації достатніх санітарно-захисних зон.
 
     8.8. Промислові   підприємства,    а    також    об'єкти    з
технологічними  процесами,  які супроводжуються викидами шкідливих
речовин в атмосферу, повинні мати санітарно-захисні зони, створені
відповідно до вимог пп.5.4-5.10 цих Правил.
 
     8.9. Для  зниження  рівня  забруднення  атмосферного  повітря
необхідно   передбачати   заходи   планувального,  технологічного,
санітарно-технічного і організаційного характеру, а саме:
     - виведення   із  житлової  забудови  (або  перепрофілювання)
промпідприємств, що несприятливо впливають на повітряне середовище
сельбищної території;
     - максимальне  використання  безвідходних   і   маловідходних
технологічних  процесів  з  обгрунтуванням  досяжності рішень,  що
приймаються;
 
     - впровадження    технологічного    чи   санітарно-технічного
обладнання,  що забезпечує вловлювання,  утилізацію,  знешкодження
викидів і відходів або повне їх виключення;
     - регулювання  викидів  шкідливих  речовин  в   атмосферу   з
урахуванням прогнозу несприятливих метеорологічних умов;
     - створення  об'їзних  доріг  для   транзитного   транспорту,
будівництво   автомобільних   доріг   вантажного   призначення   в
промислово-складських  зонах,  організацію  безупинного  руху   за
принципом    "зеленої    хвилі",    впровадження   нейтралізаторів
відпрацьованих газів,  заборону використання у  великих  містах  і
курортних центрах етилованого бензину.
 
     8.10. План   повітроохоронних   заходів,   що    забезпечують
досягнення  нормативного  стану  якості  повітряного  середовища в
районі розміщення промислових підприємств та інших  об'єктів,  які
забруднюють  атмосферне  повітря,  а  також  населеного  пункту  в
цілому,  розробляється  у  складі   зведеного   проекту   "Охорона
атмосферного  повітря  і  гранично допустимі викиди" відповідно до
вимог  ГОСТ  17.2.3.02-78  "Охрана  природы.  Атмосфера.   Правила
установления  допустимых  выбросов  вредных  веществ промышленными
предприятиями" або аналогічного документа, що діє на даний період.
Проект  підлягає  погодженню з органами і установами санепідслужби
Міністерства охорони здоров'я та Мінекобезпеки України.
 
                     Охорона водних ресурсів
 
     8.11. При виборі території для будівництва нових  і  розвитку
існуючих  населених  пунктів  повинна  бути  проведена  гігієнічна
оцінка водних ресурсів з точки зору можливості забезпечення  водою
в необхідній   кількості   і   потрібної  якості потреб населення,
промисловості і міського господарства,  а також  використання  для
культурно-оздоровчих цілей.
    
     8.12. Вимоги до складу  і  властивостей  води  та  заходи  по
охороні  водних  ресурсів  регламентуються  Законом  України  "Про
охорону навколишнього  природного середовища" ( 1264-12 ),  Водним
кодексом України  (  213/95-ВР  )  і  прийнятими  на   їх   основі
нормативними документами.
     У разі одночасного  використання  водного  об'єкта  або  його
ділянок  для  декількох  видів  водокористування  слід виходити із
більш жорстких вимог до якості води.
 
     8.13. Вимоги  до  охорони  водних  ресурсів,  що  включені до
державних стандартів і відомчих  нормативних  документів,  повинні
відповідати  положенням  санітарно-гігієнічних  правил  і норм,  а
якість води водних об'єктів -  встановленим  для  них  гігієнічним
нормативам.
 
     8.14. Вміст  шкідливих  речовин  у   воді   водних   об'єктів
господарсько-питного  і  культурно-побутового  водокористування не
повинен перевищувати їх гранично допустимих концентрацій (ГДК).
 
     8.15. При    проектуванні   і   будівництві   промислових   і
комунальних    об'єктів    повинно    передбачатись    максимальне
використання   маловідходних  і  безвідходних  технологій,  систем
повторного і зворотного водопостачання.
 
     8.16. Відведення  стічних вод у водні об'єкти здійснюється на
підставі дозволу  на  спеціальне  водокористування,  що  видається
органами  Мінекобезпеки  України  після  узгодження  з  органами і
установами державного санітарного  нагляду.  Умови  водовідведення
регламентуються  водним  законодавством  і  санітарно-гігієнічними
нормами і правилами.  Скидання стічних вод у водоймище не  повинно
 
погіршувати якості води в місцях водокористування.
 
     8.17. Забороняється проектувати скидання у водні об'єкти:
     - стічних   вод,   що   містять   речовини  або  продукти  їх
трансформації у воді, для яких не встановлено ГДК або ОДР, а також
речовини, для яких відсутні методи аналітичного контролю;
     - стічних вод, що містять збудників інфекційних захворювань з
індексом лактозопозитивних кишкових паличок більше 1000 в 1 дм3 та
індексом колі-фага більше 1000 БОЕ/дм3;
     - стічних вод в межах населеного пункту;  при погодженні,  як
виняток,  скидання стічних вод  в  межах  населеного  пункту  (при
відповідному  обгрунтуванні)  нормативні  вимоги,  встановлені  до
складу і властивостей води водних  об'єктів,  повинні  стосуватись
самих стічних вод;
     - стічних  вод  у  водні  об'єкти,  що  використовуються  для
водогрязелікування,  а також в ті,  що знаходяться в межах округів
санітарної охорони курортів.
 
     8.18. З   метою   охорони   вод,   що   використовуються  для
господарсько-питних і культурно-оздоровчих  цілей,  встановлюються
округи  і  зони санітарної охорони.  Їх розміри,  а також комплекс
необхідних санітарно-гігієнічних заходів  визначаються  відповідно
до  "Положения   о   порядке  проектирования  и  эксплуатации  зон
санитарной  охраны   источников   водоснабжения   и   водопроводов
 
хозяйственно-питьевого  назначения" або аналогічних документів, що
діють на даний період.
 
     8.19. Для   запобігання   забрудненню   і  виснаженню  водних
об'єктів на прибережних ділянках річок або водоймищ встановлюються
водоохоронні  зони.  До  складу  водоохоронної зони входять:  зона
спрацювання водосховищ,  заплава річки, надзаплавні тераси, бровки
і  круті  схили  корінних  берегів,  а  також  балки  та  яри,  що
безпосередньо впадають в річкову долину.
     У межах  водоохоронних  зон  виділяється прибережна територія
суворого обмеження господарської діяльності.  Вимоги  до  розмірів
водоохоронних  зон  і заходів,  що проводяться в них,  викладені у
додатку N 13.
 
                          Охорона грунту
 
     8.20. Санітарний стан грунтів територій,  що відводяться  під
населені пункти,  які будуються, або забудову існуючих, оцінюється
за    хімічними,    бактеріологічними,    гельмінтологічними    та
ентомологічними показниками відповідно до  "Методических  указаний
по  оценке  степени  опасности   загрязнения   почвы   химическими
веществами" або інших аналогічних нормативних документів, що діють
на даний період.
     Комплексна оцінка санітарного стану грунту проводиться шляхом
порівняння фактичного вмісту хімічних і біологічних  забруднювачів
з  гранично допустимими  або орієнтовно-допустимими концентраціями
(ГДК,   ОДК)   хімічних   речовин   в   грунті    і    показниками
епідеміологічної небезпеки грунтів (додаток N 14).
 
     8.21. Для  хімічних  інгредієнтів,  що  постійно  присутні  в
грунті   в   природних   умовах   і   для   яких   не  встановлені
еколого-гігієнічні  нормативи,  ступінь  небезпеки  антропогенного
забруднення   ними   грунту   оцінюється   за   коефіцієнтами   їх
концентрацій,  які є відношенням  фактичного  вмісту  елементів  в
грунті  до  їх  природного  (фонового)  вмісту;  сума коефіцієнтів
концентрацій  провідних  інгредієнтів  складає   сумарний   індекс
небезпеки, що характеризує категорію забруднення грунту.
 
 
     8.22. При виявленні в грунті хімічних речовин в кількості, що
перевищує   гранично допустимі  рівні  (ГДК,  ОДК),  а  також  при
віднесенні грунту до категорії забрудненого за  бактеріологічними,
гельмінтологічними  і  ентомологічними показниками,  забороняється
використання таких земельних ділянок під забудову  без  попередніх
заходів щодо оздоровлення грунту і ліквідації джерел забруднення.
 
     8.23. При   проектній   проробці   заходів   по   організації
санітарного   очищення  населених  пунктів,  що  проектуються  або
реконструюються,  необхідно  передбачати   комплекс   заходів   по
утилізації і знешкодженню твердих і рідких побутових і промислових
відходів.
     В основу    проектних   розробок   повинні   бути   покладені
"Санитарные  правила  содержания  территорий   населенных   мест",
"Рекомендации по составлению генеральных схем санитарной очистки и
уборки городов УССР"  РД  204  УРСР  023-73,  "Санитарные  правила
устройства  и  содержания  полигонов для твердых бытовых отходов",
нормативні документи щодо промислових  методів  переробки  твердих
побутових відходів, норми проектування полігонів по знешкодженню і
похованню  токсичних  промислових  відходів  та  інші   аналогічні
документи, що діють на даний період.
 
     8.24. Санітарна   очистка   населених   пунктів   має    бути
планово-регулярною   на  всій  території,  здійснюватись  органами
житлово-комунального господарства  та,  при  необхідності,  іншими
службами.  Порядок  збирання  побутових  і  промислових  відходів,
 
частота їх вивезення визначається виконавчою владою за погодженням
з  установами  санепідслужби  з  таким розрахунком,  щоб виключити
можливі умови для життя і виплоду комах та  гризунів  у  побутових
відходах  в  період їх збирання і попередити накопичення токсичних
відходів на проммайданчику  до  рівнів,  які  можуть  несприятливо
впливати  на  стан навколишнього середовища,  здоров'я працюючих і
населення.
 
     8.25. Способи   знешкодження   твердих   побутових   відходів
потрібно приймати в залежності від розмірів населеного пункту; для
найкрупніших  і  крупних міст рекомендуються промислові способи їх
знешкодження (сміттєспалювальні  і  сміттєпереробні  заводи),  для
середніх  і малих міст,  селищ міського типу,  сільських населених
пунктів (і у разі неможливості промислового знешкодження в  перших
двох категоріях міст) необхідне обладнання впорядкованих полігонів
твердих побутових відходів;  в  сільських  населених  пунктах  при
відсутності   громадського   центру  і  багатоповерхової  забудови
знешкодження побутових відходів здійснюється шляхом  компостування
на індивідуальних садибах.
 
     8.26. Місця  для  знешкодження  твердих  побутових   відходів
повинні   відводитись  поза  сельбищними  територіями  і  зеленими
рекреаційними зонами з дотриманням санітарно-захисних зон (додаток
N  4)  з  метою  виключення  можливості  забруднення  відходами  і
продуктами їх розкладу атмосферного  повітря  і  грунту  населених
пунктів,  водоносних горизонтів і водних об'єктів. Під'їздні шляхи
до цих об'єктів не повинні проходити через населені пункти.
 
     8.27. Проектування  споруд для знешкодження твердих побутових
відходів потрібно вести відповідно до Інструкції по проектуванню і
експлуатації    полігонів    для   твердих   побутових   відходів,
рекомендацій по промисловим методам  переробки  твердих  побутових
відходів  для міст України або аналогічних нормативних документів,
що діють на даний період.
 
     8.28. При  проектуванні  або  реконструкції  промислових  зон
 
населеного пункту повинні бути  розроблені  заходи  по  утилізації
рідких  і  твердих промислових відходів;  при відсутності вказаних
проектних розробок можливість розміщення промислового  об'єкта  на
території   населеного   пункту  визначається  еколого-гігієнічною
експертизою.
 
     8.29. При  неможливості  утилізації промислових відходів вони
підлягають  знешкодженню  і  похованню  на  спеціальних  полігонах
відповідно    до    вимог   "Санитарных   правил   проектирования,
строительства и эксплуатации полигонов захоронения неутилизируемых
промотходов"  і  СНиП  "Полигоны  по  обезвреживанию и захоронению
токсичных   промышленных   отходов.    Основные    положения    по
проектированию"  або  аналогічних  документів,  що  діють на даний
період.
 
     8.30. Прийняттю на спеціальний промисловий полігон підлягають
тільки токсичні промислові відходи I,  II,  III класів  небезпеки;
рідкі  токсичні  промислові  відходи  перед  вивезенням на полігон
повинні бути в обов'язковому порядку обезводнені на підприємствах.
 
     8.31. Забороняється    складування    промислових   токсичних
відходів I,  II класів небезпеки на  полігонах  твердих  побутових
відходів;  відходи  III,  IV  класу  небезпеки можуть складуватися
разом з побутовим сміттям відповідно до нормативних документів, що
визначають граничну кількість промислових відходів, припустиму для
складування на полігонах твердих побутових відходів.
 
     8.32. Земельні  ділянки  для складування промислових відходів
повинні відводитись з урахуванням  їх  специфіки  в  установленому
порядку з умовою, що накопичені відходи будуть підлягати повторній
утилізації або використанню з метою рекультивації території.
 
     8.33. Розміри        санітарно-захисних        зон        від
майданчиків-накопичувачів  промвідходів  до  сельбищної  території
визначаються видом, агрегатним станом і класом небезпеки відходів:
     - для териконів  і  відвалів  гірничодобувної  промисловості,
золошламових   сумішей   металургійних   підприємств   і  об'єктів
енергетики встановлюються розрахунковим методом,  але не менше 300
м;
     - для  шламонакопичувачів  хімічних  підприємств,   полігонів
знезаражування  і поховання токсичних промислових відходів,  місць
термічного знезаражування промислових  відходів  санітарно-захисна
зона   прирівнюється  до  першого  класу  хімічних  підприємств  і
виробництв (додаток N 4);
     - для  накопичувачів гною і посліду відповідно до нормативів,
викладених у додатку N 15.
 
     8.34. Забороняється  влаштування  неорганізованих  звалищ для
побутових і промислових відходів.
 
     8.35. Проектування і будівництво спеціалізованих комбінатів і
пунктів поховання  радіоактивних  відходів,  а  також  споруд  для
тимчасового  зберігання  радіоактивних  відходів  на підприємствах
перед їх вилученням повинно здійснюватись відповідно до санітарних
правил поводження з радіоактивними відходами.
 
                   Захист від шуму та вібрації
 
     8.36. Джерелами    зовнішнього    техногенного    акустичного
забруднення  в   населених   пунктах   є   всі   види   транспорту
(автомобільний,   залізничний,   авіаційний,  водний),  промислові
підприємства,  комунальні   об'єкти   (котельні,   трансформатори,
вентиляційні системи, компресорні станції і т.ін.)
 
     Джерелами зовнішнього  біогенного   акустичного   забруднення
можуть    бути    стадіони,    базари,   майдани   для   мітингів,
танцмайданчики, відкриті майданчики культурно-масового відпочинку,
спортмайданчики,  дискотеки,  віварії, зоопарки, ринки для продажу
тварин, тваринницькі ферми.
 
     8.37. Характеристикою   джерел   з  непостійними  акустичними
характеристиками  (транспорту   і   т.ін.)   є   еквівалентні   та
максимальні  рівні  звуку  (LA  екв.,  LA  макс.);  промислових та
комунальних джерел з  постійними  акустичними  характеристиками  -
рівні звуку (LA) і рівні звукового тиску в октавних смугах частот.
 
     8.38. При проектуванні  і  будівництві  міських  і  сільських
поселень,   промислових,   комунальних   і  транспортних  об'єктів
потрібно передбачати заходи, які забезпечують гігієнічні нормативи
звуку і вібрації на сельбищній території, в приміщеннях житлових і
громадських  будівель,  на  території  курортно-рекреаційних   зон
(додатки  NN  16-19)  відповідно  до  СН 3077-84 "Санитарные нормы
допустимого шума в помещениях жилых и  общественных  зданий  и  на
территории жилой застройки".
     Рівні музичних, мовних та інших біогенних шумів від джерел на
сельбищній  території  на  відстані  2  м  від житлових будівель і
лікувально-профілактичних          закладів,           санаторіїв,
будинків-інтернатів для людей похилого віку потрібно приймати на 5
дБА нижче відповідних гранично допустимих рівнів звуку.
 
     8.39. Гігієнічна  оцінка  акустичного  режиму здійснюється на
основі побудованих на  розрахункових  або  інструментальних  даних
карт  розподілу  рівнів  звуку  вулично-дорожньої мережі,  крупних
промислових підприємств,  аеропортів та інших об'єктів,  карт  зон
акустичного   дискомфорту   територій   поблизу   основних  джерел
акустичного забруднення,  що розробляються  у  складі  генеральних
планів міст і сільських поселень, проектів детального планування і
забудови житлових районів,  громадських центрів  і  комплексів,  а
також на основі спеціально виконаних цільових натурних досліджень.
 
     8.40. Забезпечення  на   сельбищній   території   акустичного
режиму,    що    відповідає    гігієнічним   нормативам,   повинно
здійснюватись шляхом застосування  містобудівних,  будівельних  та
конструктивних рішень, адміністративно-організаційних заходів.
 
     8.41. Містобудівні  методи  захисту  від  шуму  та   вібрації
повинні включати  заходи по зонуванню території населених пунктів,
раціональному плануванню і організації  вулично-дорожньої  мережі,
створенню  санітарно-захисних  зон  навколо  основних стаціонарних
джерел акустичного випромінювання.
 
     8.42. Житлову  забудову,  дитячі  дошкільні  заклади,  школи,
заклади охорони здоров'я,  будинки-інтернати  для  людей  похилого
віку  потрібно  розташовувати  в  зоні,  що найбільш віддалена від
джерел акустичного забруднення.
     При виборі типу забудови,  особливо в першому ешелоні поблизу
джерел  підвищених  рівнів  звуку,  потрібно  враховувати  захисні
акустичні властивості споруд і необхідність максимального зниження
колективного акустичного навантаження на населення.
 
     8.43. Для  зниження  вкладу вулично-дорожньої та транспортної
мережі в загальне акустичне навантаження  на  населення  необхідно
використовувати:
     - раціональні планувальні прийоми,  що виключають проходження
магістральних  вулиць через сельбищну територію з високою густотою
населення, рекреаційні і санаторно-курортні зони;
     - штучні та природні акустичні екрани;
 
     - звукозахисні  споруди  або  захисні  елементи  в   спорудах
першого ешелону забудови.
     При проектуванні  системи  вулично-дорожньої  і  транспортної
мережі  населеного  пункту  перевага повинна надаватись варіантам,
які  знижують  загальну  площу  зони  акустичного  дискомфорту   і
враховують  щільність  населення,  яке  проживає на ній зараз і на
перспективу.
 
     8.44. Всі    зовнішні    джерела    акустичного   забруднення
(транспортні  магістралі,  аеропорти,  вокзали,  промпідприємства,
трансформатори,  автомобільні стоянки,  котельні,  гаражі, гральні
майданчики і т.ін.) слід розміщувати на відстанях  від  сельбищної
території і зон рекреації, обгрунтованих акустичними розрахунками.
Акустичні   розрахунки   повинні   проводитись   за    методиками,
узгодженими з Міністерством охорони здоров'я України.
 
     8.45. При розміщенні окремо розташованих розподільних пунктів
і  трансформаторних  підстанцій  напругою  6-20 кВ,  при кількості
трансформаторів не більше 2,  потужністю кожного  до  1000  кВт  і
виконанні  заходів  по  захисту від шуму відстань від них до вікон
житлових і громадських будівель слід приймати не менше 10 м,  а до
будівель  лікувально-профілактичних закладів - не менше 15 м.  При
більшій потужності розриви  встановлюють  розрахунковим  шляхом  з
урахуванням    акустичних    характеристик    трансформаторів    і
шумозахисних заходів.
 
            Захист від електромагнітних випромінювань
 
     8.46. Основними  джерелами  випромінювання   електромагнітних
хвиль  в населених пунктах є радіопередавальні,  радіотелевізійні,
радіолокаційні  станції,  відкриті  розподільні  установки   (ВРУ)
енергосистем та високовольтні лінії електропередачі (ЛЕП).
 
     8.47. Величина (рівень) електромагнітної енергії в  діапазоні
низьких,  середніх,  високих  і  дуже  високих  частот  оцінюється
напругою  електромагнітного  поля.  Одиницею  напруги   поля   для
електричної складової його є Вольт на метр (В/м) і відповідно його
похідні - мВ/м;  а для магнітної складової - Ампер на метр (А/м) і
відповідно мА/м.
     У діапазоні ультрависоких і надвисоких частот електромагнітна
енергія  оцінюється  поверхневою  густиною  потоку  енергії (ГПЕ).
Одиницею ГПЕ є Ват на квадратний метр (Вт/м2)  і  його  похідні  -
мВт/см2, мкВт/см2.
 
     8.48. Майданчики для розміщення передавальних  радіотехнічних
засобів  необхідно  вибирати  з  урахуванням  потужності  об'єкта,
конструктивних особливостей  антен,  рельєфу  місцевості  з  такою
умовою,  щоб рівень електромагнітної енергії на території житлової
забудови, в житлових приміщеннях та інших місцях перебування людей
не  перевищував  допустимого,  встановленого  діючими  санітарними
нормами і правилами. Розміщення радіотехнічних засобів на висотних
будинках  без спеціальних засобів захисту від дії електромагнітної
енергії не допускається.
 
     8.49. Для  зниження ступеня опромінювання території населених
пунктів  антени  радіолокаційних  станцій  слід  встановлювати  на
природних домінуючих підвищеннях,  насипах, естакадах, максимально
обмежуючи використання від'ємних кутів нахилу антен,  домагаючись,
при  цьому,  щоб  діаграма  випромінювання  антен знаходилась вище
житлової забудови та інших місць перебування людей.
 
     8.50. Технічна   територія   (службова   зона)  передавальних
радіотехнічних засобів повинна бути огороджена відповідно до вимог
 
будівельних  норм і правил для запобігання випадковому потраплянню
на цю територію населення.
     Розміщення житлових  і  громадських  будівель  та інших місць
перебування людей на технічній території радіотехнічних  об'єктів,
що   є   джерелами   випромінювання   електромагнітних  хвиль,  не
допускається.
 
     8.51. З  метою  захисту  населення  від  дії електормагнітних
полів,   створених   передавальними   радіотехнічними    засобами,
встановлюються  санітарно-захисні  зони і зони обмеженої забудови,
які  повинні  забезпечувати  на  житловій  території,  в  житлових
приміщеннях    та    інших    місцях   перебування   людей   рівні
електромагнітного поля, що не перевищують гранично допустимі рівні
відповідно до діючих санітарних норм (додатки NN 20-22).
 
     8.52. Розміри санітарно-захисних зон і зон обмеження забудови
радіотехнічних   об'єктів   визначаються  на  стадії  проектування
розрахунковими  методами,  затвердженими   або   погодженими   МОЗ
України,  для  кожного  конкретного  об'єкта в залежності від його
складу і призначення,  потужності,  робочої частоти, типу і висоти
установки антен над рівнем землі, рельєфу місцевості, поверховості
і планувального рішення існуючої забудови.  Результати  розрахунку
після   введення   в   експлуатацію   передавального  радіооб'єкта
перевіряються інструментальними вимірами.
 
     8.53. Санітарно-захисна  зона для передавальних радіостанцій,
обладнаних антенами   неспрямованої   дії,   для   телецентрів   і
телевізійних  ретрансляторів,  а також для радіолокаційних станцій
кругового огляду встановлюється по колу.
 
     8.54. Для  передавальних  радіостанцій,  обладнаних  антенами
спрямованої дії,  а також для радіолокаційних станцій, антени яких
сканують  у визначеному секторі або фіксовані в заданому напрямку,
санітарно-захисна зона   встановлюється   в   напрямку    діаграми
випромінювання  елекромагнітних  хвиль.  У  цьому  випадку повинні
враховуватись бокові  і  задні  пелюстки  діаграми  випромінювання
антен.
 
     8.55. Для    передавальних     радіостанцій,     телецентрів,
телевізійних ретрансляторів,  радіолокаційних станцій, антени яких
випромінюють електромагнітні хвилі під  кутом  до  горизонту  і  в
результаті  цього  величина  електромагнітного  поля  змінюється в
залежності від висоти місця його визначення над рівнем землі, зони
обмеженої  забудови  встановлюються  диференційно по вертикалі для
таких висот (в метрах): 3, 6, 9, 12, 15 і т.д.
 
     8.56. Земельні ділянки,  що входять в санітарно-захисну зону,
не вилучаються у землекористувачів і можуть  використовуватись  як
сільськогосподарські   угіддя,  а  також  для  розміщення  на  них
виробничих споруд,  що належать радіотехнічному об'єкту або  іншим
відомствам,  з дотриманням вимог діючих санітарних норм і  правил.
Якщо санітарно-захисна  зона  перевищує  технічну  зону,  то  вона
відгороджується попереджувальними знаками "Заборонна зона".
 
     8.57. З метою захисту населення  від  дії  електричного  поля
повітряних     ліній     електропередач    (ПЛЕ)    встановлюються
санітарно-захисні зони,  території яких розташовуються вздовж трас
ПЛЕ  по  обидва  їх боки.  Розміри цієї території визначаються від
проекції на землю крайнього струмонесучого дроту до відстаней,  на
яких забезпечується гранично допустимий рівень поля,  встановлений
діючими санітарними нормами.
     Для ПЛ  електропередачі  напругою  330 кВ встановлюється межа
санітарно-захисної зони в одну сторону 20 м,  для 500 кВ -  30  м,
 
для 750 кВ - 40 м, для 1150 кВ - 55 м.
 
     8.58. В  межах  санітарно-захисних  зон   ПЛЕ   забороняється
розміщувати  житлові  і громадські будівлі,  дачні ділянки та інші
місця перебування людей,  майданчики для стоянки та  зупинки  всіх
видів  транспорту,  підприємства по обслуговуванню автомобілів,  а
також сховища нафти і нафтопродуктів.
 
     8.59. Сільськогосподарські    угіддя,   що   знаходяться   на
території санітарно-захисних зон ПЛЕ,  можуть бути використані для
вирощування сільськогосподарських культур, що не потребують ручної
обробки,  тобто  повинні  бути  виключені  умови   для   тривалого
перебування людини в зоні дії електричного поля.
     При проектуванні       в       санітарно-захисних       зонах
сільськогосподарських  угідь  під  вирощування винограду,  хмелю і
т.ін.  з   метою   запобігання   впливу   електричного   поля   на
сільськогосподарських працівників необхідно встановлювати шпалерну
проводку для підвіски винограду і  хмелю  перпендикулярно  до  осі
ПЛЕ.
 
     8.60. Найближча  відстань  від осі ПЛЕ,  що проектуються,  до
межі населених пунктів не  повинна  бути  меншою  250  м  для  ПЛЕ
напругою  750  кВ  і  300 м для ПЛЕ напругою 1150 кВ.  На ділянках
стиснутої траси ПЛЕ напругою 750-1150 кВ (ущелини, насипи і т.ін.)
допускається  зменшення  відстаней,  але  не  менше  зазначених  в
 
п.8.57.
 
     8.61. Повітряні лінії електропередачі напругою  35-110  кВ  і
вище  потрібно  розміщувати  за  межами  сельбищної  території або
проводити  їх  заміну  підземними  кабельними  лініями.  Прокладку
електричних  мереж напругою 20 кВ включно на сельбищних територіях
міст і селищ  міського  типу  в  районах  забудови  будинками  4-х
поверхів  і  вище,  а  також  на  території  курортних  комплексів
потрібно, як правило, передбачати кабельними лініями.
 
              Захист від іонізуючого випромінювання
 
     8.62. Джерелами  іонізуючого   випромінювання,   які   можуть
несприятливо   впливати   на  навколишнє  середовище  та  здоров'я
населення,  є  різні   радіаційно-ядерні   об'єкти:   енергетичні,
промислові,  дослідні,  експериментальні реактори; електростанції,
виробництва,  установки,  обладнання, склади, сховища, транспортні
засоби, що використовують або містять ядерні матеріали.
 
     8.63. З  метою  забезпечення  радіаційної  безпеки  населення
опромінення   від   всіх  значимих  видів  практичної  діяльності,
пов'язаної з іонізуючим випромінюванням,  не повинно  перевищувати
встановлених  "Нормами  та  правилами радіаційної безпеки України"
дозових  меж,  які  визначені  на  рівнях  нижче   порогових   для
виникнення всіх шкідливих детермінованих ефектів опромінення.
 
     8.64. Обмеження опромінення населення здійснюється на  основі
регламентів   та   контролю   питомої   радіоактивності   об'єктів
навколишнього  середовища  (атмосферного  повітря,  води,  грунту,
харчових продуктів),  технологічних процесів, які можуть призвести
до їх забруднення радіонуклідами;  доз від медичного  опромінення;
техногенно  підвищеного  фону,  обумовленого  наслідками аварії на
Чорнобильській АЕС,  будівельних матеріалів  та  хімічних  добрив,
спалення   органічного   палива.  Для  об'єктів,  що  є  джерелами
іонізуючого випромінення,  встановлюються  санітарно-захисні  зони
відповідно до п.5.4 цих Правил.
 
    
     8.65. При виникненні підвищеного  в  порівнянні  з  природним
фоном  опромінення окремих груп населення в результаті радіаційної
аварії мають бути вжиті всі практично можливі  заходи,  спрямовані
на  зведення  до мінімуму радіоактивного забруднення навколишнього
середовища  та  опромінення  населення,  аж  до  його  відселення,
відповідно  до  вимог "Норм та правил радіаційної безпеки України"
та діючих  законодавчих  документів.
 
     8.66. Території, на яких перевищені основні допустимі границі
опромінення населення належать  до  зони  посиленого  радіаційного
контролю.
     При ліквідації наслідків аварії Міністерство охорони здоров'я
України  встановлює  тимчасові  основні дозові границі опромінення
населення та  припустимі  рівні  вмісту  радіоактивних  речовин  в
об'єктах навколишнього середовища,  розробляє санітарні правила по
забезпеченню   життєдіяльності    на    територіях,    забруднених
радіоактивними речовинами.
 
     8.67. Проведення  будівельних робіт на радіаційно забруднених
територіях повинно бути погоджено з Міністерством охорони здоров'я
України.  При  виконанні  робіт мають бути забезпечені заходи щодо
радіаційної   безпеки   працюючих   та   запобігання   перенесенню
радіоактивного забруднення на суміжні території.
 
     8.68. Проведення робіт цивільного та промислового будівництва
дозволяється  тільки  після  попередньої дезактивації території до
контрольних  рівнів  з  передачею  очищеної  території  за   актом
 
генпідрядчику. Підрядчик у процесі будівництва повинен забезпечити
заходи  щодо  запобігання  повторному  радіоактивному  забрудненню
території та об'єктів, що будуються. Державне приймання закінчених
об'єктів   здійснюється   тільки   після   проведення    на    них
дозиметричного контролю.
 
     8.69. При  розміщенні  всіх  видів будівництва на територіях,
які зазнали радіоактивного  забруднення  в  результаті  аварії  на
ЧАЕС, необхідно враховувати зони та правовий режим їх використання
відповідно до Закону України "Про  правовий  режим  території,  що
зазнала радіоактивного    забруднення   внаслідок   Чорнобильської
катастрофи" ( 791а-12 ):
     - зона  відчуження  -  територія повної евакуації населення в
1986 р.;
     - зона   безумовного   відселення  -  територія,  що  зазнала
забруднення довгоживучими радіонуклідами,  з щільністю забруднення
грунту  вищою  від  доаварійного  рівня  (ізотопами цезію від 15,0
Кі/км2 та вище,  або стронцію - 90 від 3,0  Кі/км2  та  вище,  або
плутонію  від  0,1  Кі/км2 та вище),  де розрахункова еквівалентна
доза  опромінення  людини  з  урахуванням  коефіцієнтів   міграції
радіонуклідів за харчовими ланцюгами може перевищувати 5,0 мЗв/рік
понад дозу, яку вона отримала в доаварійний період;
     - зона  гарантованого  добровільного відселення - територія з
щільністю  забруднення  грунту  вищою   від   доаварійного   рівня
(ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2,  або стронцію-90 від 0,15
до  3,0  Кі/км2,  або  плутонію  від  0,01  до  0,1  Кі/км2),   де
розрахункова  еквівалентна  доза  опромінення людини з урахуванням
коефіцієнтів міграції радіонуклідів за  харчовими  ланцюгами  може
перевищувати   1,0   мЗв/рік  понад  дозу,  яку  вона  отримала  в
доаварійний період;
     - зона  посиленого  радіоекологічного  контролю - територія з
щільністю  забруднення  грунту  вищою   від   доаварійного   рівня
(ізотопами  цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2,  або стронцію-90 від 0,02
до 0,15  Кі/км2,  або  плутонію  до  0,01  Кі/км2)  за  умови,  що
розрахункова  еквівалентна  доза  опромінення людини з урахуванням
 
коефіцієнтів міграції радіонуклідів та інших факторів  не  повинна
перевищувати   1,0   мЗв/рік  понад  дозу,  яку  вона  отримала  в
доаварійний період.
 
     8.70. Розподіл  території  на  зони проводиться відповідно до
даних дозиметричної паспортизації населених  пунктів,  що  зазнали
радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС. Дозиметричний
паспорт населеного пункту повинен щорічно уточнюватися Українським
науковим центром радіаційної медицини МОЗ і НАН України.
 
     8.71. Планування та забудова міських та сільських поселень на
територіях,   що   постраждали   від   аварії   на  ЧАЕС,  повинні
здійснюватись   на   основі    комплексного    вирішення    питань
функціонального  зонування  території,  розселення  з  урахуванням
переселення  мешканців  із  зон  радіоактивного   забруднення   та
господарського використання забруднених територій, необхідних змін
в   структурі    народногосподарського    комплексу,    інженерної
інфраструктури,   благоустрою   населених   пунктів,   організації
короткочасного та тривалого відпочинку.
 
     8.72. У   зонах  гарантованого  добровільного  відселення  та
посиленого радіоекологічного контролю необхідно  передбачати  такі
заходи:
     - заборону   будівництва   нових   та    розширення    діючих
підприємств,   що  безпосередньо  не  пов'язані  із  забезпеченням
радіоекологічного,  соціального захисту населення, умов його життя
та  праці,  а  також  підприємств,  які погіршують радіоекологічну
ситуацію;
 
     - виведення  із експлуатації або перепрофілювання підприємств
I та II класу санітарної небезпеки;
     - переведення    всіх   теплоенергетичних   та   опалювальних
установок (промислові,  комунальні ТЕС  та  котельні,  опалювальне
обладнання  в  житлових  будинках)  на  природний  газ;  в  умовах
підвищеної  радіоактивності  використання  в  малоповерховому   та
індивідуальному  житловому фонді вугілля,  брикетів,  дров,  торфу
небажане  (через   значні   викиди   в   атмосферу   канцерогенних
вуглеводнів при їх спалюванні); використання дров та торфобрикетів
можливе після встановлення регіонального контрольного рівня вмісту
радіонуклідів;
     - заборону будівництва санаторіїв,  баз, будинків відпочинку,
таборів  літнього  відпочинку  дітей  та  інших закладів тривалого
відпочинку;
     - широкий   розвиток  мережі  культурно-оздоровчих  споруд  в
закритих приміщеннях (басейни,  фізкультурно-оздоровчі  комплекси,
стадіони тощо);
     - розвиток систем централізованого  водопостачання  з  повним
охопленням  міських  та  сільських поселень і забезпеченням якості
питної води, що відповідає діючим стандартам;
     - розробку  спеціальних  заходів  по  дезактивації радіаційно
забруднених територій,  збиранню,  знезараженню   та   захороненню
радіоактивних відходів;
     - використання засобів хімічного захисту рослин  (пестицидів,
гербіцидів,  отрутохімікатів) може бути дозволене за погодженням з
установами  Мінсільгосппроду  та  Міністерства  охорони   здоров'я
України.
 
     8.73. Будівельні матеріали, вироби та конструкції, призначені
для   використання   в   цивільному,   промисловому  та  шляховому
будівництві, повинні відповідати вимогам  та  нормам Положення про
радіоактивний контроль на об'єктах  будівництва  та  підприємствах
будіндустрії та будматеріалів України.
     Допустимі значення   сумарної  питомої  активності  природних
 
радіонуклідів (радію-226,  торію-232 та  калію-40)  в  будівельних
матеріалах наведені у додатку N 23.
 
 
                                            Додаток N 1
                                  до Державних  санітарних  правил
                                  планування та забудови населених
                                  пунктів,   затверджених  наказом
                                  Міністерства  охорони   здоров'я
                                  України від 19.06.96 р. N 173
 
       Показники оцінки території для промислово-цивільного
           будівництва та масового відпочинку населення
+----------------------------------------------------------------+
¦Фактори   ¦Характеристика оцінюва- ¦           Території        ¦
¦оцінки    ¦них показників          +----------------------------¦
¦          ¦                        ¦         сприятливі         ¦
¦          ¦                        +----------------------------¦
¦          ¦                        ¦для промислово-¦для масового¦
¦          ¦                        ¦цивільного бу- ¦відпочинку  ¦
¦          ¦                        ¦дівництва      ¦            ¦
+----------+------------------------+---------------+------------¦
¦    1     ¦           2            ¦       3       ¦      4     ¦
+----------------------------------------------------------------+
 1. Водні   Середня багаторічна вит-
 ресурси    рата води: об'єм можли-
            вого одночасного водо-
            відбору (м3/сек)               >5             >0,2
 
            Запаси підземних вод,
            модуль експлуатаційних
            запасів з 1 км2 терито-
            рії (л/сек)                    >1,5           >0,5
 
            Характеристика підземних артезіанські,   міжпластові
            вод за їх захищеністю    напірні         та безнапір-
            від забруднення                          ні
 
            Нахил поверхні в бік во-
            дойми (градуси)                <3             3-5
 
            Забезпеченість поверхне-
            вими водами (км від во-
            дойми)                        <10             <5
 
 2. Інже-   Глибина залягання грун-
 нерно-гео- тових вод від поверхні
 логічні    (м)                      не менше 3      не менше 3
 
            Імовірність затоплення
            високими водами (%)            <1             <1
 
            Середня відстань між
            гідрографічною мережею,
            горизонтальне розчлену-        >5             >1,5
            вання рельєфу (км)
 
            Ухил поверхні (градуси)      0-10           до 20
 
            Зсуви                    відсутні        відсутні
 
            Ярова ерозія             яри відсутні    яри відсутні
                                     або з'являються або старі
                                     на невеликій    стабілізовані
                                     площі глибиною
                                     до 3 м
 
 
            Сейсмічність (бали)                   0 - 6
 
 3. Кліма-  Будівельно-кліматичні    II В; III Б, В; II В;
 тичні      райони                   IV В            III Б, В;
                                                     IV В
 
            Світло-кліматичні        II, III, IV     II, III, I
 
 4. Висот-  Перевищення відміток
 ність      рельєфу над рівнем моря
            (м)                            <1500          <2000
 
 5. Грунто- Придатність грунту для    без заміни родючого грунту
 во-рослин- озеленення
 ні
 
            Лісистість території (%)      30-60           >40
 
                                               Продовження таблиці
+----------------------------------------------------------------+
¦Фактори   ¦Характеристика оцінюва- ¦          Території         ¦
¦оцінки    ¦них показників          +----------------------------¦
¦          ¦                        ¦     обмежено сприятливі    ¦
¦          ¦                        +----------------------------¦
¦          ¦                        ¦для промислово-¦для масового¦
¦          ¦                        ¦цивільного бу- ¦відпочинку  ¦
¦          ¦                        ¦дівництва      ¦            ¦
+----------+------------------------+---------------+------------¦
¦    1     ¦           2            ¦       5       ¦      6     ¦
+----------------------------------------------------------------+
 1. Водні   Середня багаторічна вит-
 ресурси    рата води: об'єм можли-
            вого одночасного водо-         1-5         0,05-0,2
            відбору (м3/сек)
 
            Запаси підземних вод,
            модуль експлуатаційних
            запасів з 1 км2 терито-
            рії (л/сек)                  0,5-1,5        0,2-0,5
 
            Характеристика підземних тріщинувато-карстові, під-
            вод за їх захищеністю    руслові та ін. з надійними
            від забруднення          водотривкими горизонтами
 
            Нахил поверхні в бік во-
            дойми (градуси)                3-5            5-10
 
            Забезпеченість поверхне-
            вими водами (км від во-
            дойми)                        10-30           5-20
 
 2. Інже-   Глибина залягання грун-
 нерно-гео- тових вод від поверхні
 логічні    (м)                            1-3            1-3
 
            Імовірність затоплення   1-4%, шар за-   1-10%, шар
            високими водами (%)      топлення менше  затоплення
                                     2 м             менше 1 м
 
 
            Середня відстань між
            гідрографічною мережею,
            горизонтальне розчлену-      0,5-5,0        0,3-1,5
            вання рельєфу (км)
 
            Ухил поверхні (градуси)       10-30          20-30
 
            Зсуви                      дрібні, поверхневі типу
                                              опливини
 
            Ярова ерозія             яри глибиною до 10 м, слабка
                                     інтенсивність росту
 
            Сейсмічність (бали)                   7 - 8
 
 3. Кліма-  Будівельно-кліматичні
 тичні      райони
                                           ---            ---
 
            Світло-кліматичні              ---            ---
 
 4. Висот-  Перевищення відміток
 ність      рельєфу над рівнем моря
            (м)                         1500-2000      2000-2500
 
 5. Грунто- Придатність грунту для   із заміною до 50% родючого
 во-рослин- озеленення               грунту
 ні
 
            Лісистість території (%) 10-30 та більше     10-40
                                     60
 
                                               Продовження таблиці
+----------------------------------------------------------------+
¦Фактори   ¦Характеристика оцінюва- ¦          Території         ¦
¦оцінки    ¦них показників          +----------------------------¦
¦          ¦                        ¦         несприятливі       ¦
¦          ¦                        +----------------------------¦
¦          ¦                        ¦для промислово-¦для масового¦
¦          ¦                        ¦цивільного бу- ¦відпочинку  ¦
¦          ¦                        ¦дівництва      ¦            ¦
+----------+------------------------+---------------+------------¦
¦    1     ¦           2            ¦       7       ¦      8     ¦
+----------------------------------------------------------------+
 1. Водні   Середня багаторічна вит-
 ресурси    рата води: об'єм можли-
            вого одночасного водо-         <1             <0,05
            відбору (м3/сек)
 
            Запаси підземних вод,
            модуль експлуатаційних
            запасів з 1 км2 терито-
            рії (л/сек)                    <0,5           <0,2
 
            Характеристика підземних
            вод за їх захищеністю                 грунтові
            від забруднення
 
            Нахил поверхні в бік во-
            дойми (градуси)
                                           >5             >10
            Забезпеченість поверхне-
            вими водами (км від во-
 
            дойми)                         >30            >20
 
 2. Інже-   Глибина залягання грун-
 нерно-гео- тових вод від поверхні
 логічні    (м)                            <1             <1
 
            Імовірність затоплення   >4%, шар затоп- >10%, шар за-
            високими водами (%)      лення >2 м      топлення >1 м
 
            Середня відстань між
            гідрографічною мережею,
            горизонтальне розчлену-
            вання рельєфу (км)             <0,5           <0,3
 
            Ухил поверхні (градуси)        >30            >30
 
            Зсуви                            крупні, глибокі
 
            Ярова ерозія             яри глибиною більше 10 м,
                                     значна інтенсивність росту
 
            Сейсмічність (бали)                 9 та більше
 
 3. Кліма-  Будівельно-кліматичні
 тичні      райони                         ---            ---
 
            Світло-кліматичні              ---            ---
 
 4. Висот-  Перевищення відміток
 ність      рельєфу над рівнем моря
            (м)                            >2000          >2500
 
 5. Грунто- Придатність грунту для   із заміною від 50 до 100%
 во-рослин- озеленення               родючого грунту
 ні
 
            Лісистість території (%)       <10            <10
------------------------------------------------------------------
Примітка: Таблиця  складена на підставі "Методических рекомендаций
          по  гигиеническому  обоснованию  размещения  и  развития
          производительных  сил на территориях нового освоения и в
          промышленно развитых регионах".
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
                                            Додаток N 2
                                  до Державних  санітарних  правил
                                  планування та забудови населених
                                  пунктів,   затверджених  наказом
                                  Міністерства  охорони   здоров'я
                                  України від 19.06.96 р. N 173
 
       Критерії оцінки потенціалу забруднення атмосфери за
      середньорічними значеннями метеорологічних параметрів
+----------------------------------------------------------------+
¦Потенціал заб- ¦ Приземні інверсії ¦Повторюва-  ¦Висота ¦Трива- ¦
¦руднення атмос-+-------------------¦ність (%)   ¦шару   ¦лість  ¦
¦фери           ¦повто¦потуж- ¦інтен+------------¦перемі-¦туману ¦
¦               ¦рюва-¦ність  ¦сив- ¦швид-¦в т.ч.¦щування¦(год.) ¦
¦               ¦ність¦(км)   ¦ність¦кість¦протя-¦(км)   ¦       ¦
¦               ¦(%)  ¦       ¦(oC) ¦вітру¦гом   ¦       ¦       ¦
¦               ¦     ¦       ¦     ¦0-1  ¦кіль- ¦       ¦       ¦
¦               ¦     ¦       ¦     ¦м/с  ¦кох   ¦       ¦       ¦
¦               ¦     ¦       ¦     ¦     ¦днів  ¦       ¦       ¦
¦               ¦     ¦       ¦     ¦     ¦(зас- ¦       ¦       ¦
¦               ¦     ¦       ¦     ¦     ¦тій по¦       ¦       ¦
¦               ¦     ¦       ¦     ¦     ¦вітря)¦       ¦       ¦
+----------------------------------------------------------------+
 1. Низький      20-30 0,3-0,4  2-3  10-20  5-10  0,7-0,8  80-350
 2. Помірний     30-40 0,4-0,5  3-5  20-30  7-12  0,8-1,0 100-550
 3. Підвищений:
    - континен-
      тальний    30-45 0,3-0,6  2-6  20-40  3-18  0,7-1,0 100-600
    - приморсь-
      кий        30-45 0,3-0,7  2-6  10-30 10-25  0,4-1,1 100-800
 4. Високий      40-50 0,3-0,7  3-6  30-60 10-30  0,7-1,6  50-200
 5. Дуже високий 40-60 0,3-0,9  3-10 50-70 20-45  0,8-1,6  10-600
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
                                            Додаток N 3
                                  до Державних  санітарних  правил
                                  планування та забудови населених
                                  пунктів,   затверджених  наказом
                                  Міністерства  охорони   здоров'я
                                  України від 19.06.96 р. N 173
 
          Критерії оцінки потенціалу самоочищення водойм
+----------------------------------------------------------------+
¦Температурний  ¦    Середня багаторічна витрата води водойми    ¦
¦показник само- ¦                    (м3/сек)                    ¦
¦очищення водойм+------------------------------------------------¦
¦               ¦    до 50    ¦     51-500    ¦   більше 500     ¦
+----------------------------------------------------------------+
   більше 0,32      знижений       помірний         високий
   0,32 - 0,24      низький        знижений         помірний
   менше  0,24      низький        низький          знижений
------------------------------------------------------------------
Примітка. Температурний  показник  потенціалу самоочищення водойми
          розраховується шляхом ділення кількості днів  у  році  з
          температурою води  16oС  та  вище  на загальну кількість
          днів у році.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
                                            Додаток N 4
                                  до Державних  санітарних  правил
                                  планування та забудови населених
                                  пунктів,   затверджених  наказом
                                  Міністерства  охорони   здоров'я
                                  України від 19.06.96 р. N 173
 
        Санітарна класифікація підприємств, виробництв та
        споруд  і  розміри санітарно-захисних зон для них
 
               Хімічні підприємства та виробництва
 
             Клас I. А. Санітарно-захисна зона 3000 м
 
     1. Виробництво білково-вітамінного концентрату (поприну).
 
                 Б. Санітарно-захисна зона 1000 м
 
     1. Виробництво зв'язаного  азоту  (аміаку,  азотної  кислоти,
азотнотукових та інших добрив).
     2. Виробництво напівпродуктів аніліно-фарбової  промисловості
бензольного    та    ефірного    ряду   (анілінів,   нітробензолу,
нітроаніліну,  алкіламінолу, хлорбензолу, нітрохлорбензолу, фенолу
та ін.) при загальній потужності виробництва понад 1000 т/рік.
     3. Виробництво напівпродуктів нафталенового  і  антраценового
ряду   (бетанафтолу,  аш-кислоти,  фенілперикислоти,  перикислоти,
антрахінону, фталевого ангідриду та ін.) понад 2000 т/рік.
     4. Виробництво бромного заліза.
     5. Виробництво целюлози і напівцелюлози за кислим сульфітним,
бісульфітним або моносульфітним способами з виготовленням варочних
розчинів шляхом спалювання сірки або інших матеріалів, які містять
сірку,   а   також   виробництво   целюлози   сульфатним  способом
(сульфатцелюлози).
     6. Виробництво  світильного,  водяного та генераторного газів
при потужності понад 50000 м3/год.
     7. Станції підземної газифікації вугілля.
     8. Виробництво  їдкого   натру   та   хлору   електролітичним
способом.
     9. Виробництво    рідких    металів    методом     хлорування
(титано-магнетитове та ін.).
     10. Виробництво штучного віскозного волокна та целофану.
     11. Виробництво концентрованих мінеральних добрив.
     12. Виробництво органічних  розчинників  та  масел  (бензолу,
толуолу,    ксилолу,   нафтолу,   фенолу,   креозолу,   антрацену,
фенантрену, акридину, карбозолу).
     13. Виробництво миш'яку та його неорганічних сполук.
     14. Виробництво   нафтового   газу   в    кількості    більше
5000 м3/год.
     15. Підприємства по переробці нафти (при  переробці  нафти  з
вмістом сірки менше 0,5% (вагових) санітарно-захисну зону належить
приймати розміром 500 м).
     16. Виробництво пікринової кислоти.
     17. Виробництво  плавікової  кислоти,  кріоліту,   фтористого
водню та фтористих солей.
Внимание! Это не полная версия документа. Полная версия доступна для скачивания.